Новий розділ життя

Це невеличке місто за 30 хвилин від Вінниці. Розмовляючи з Сашею через декілька днів зрозуміла, що вона налаштована набагато частіше їздити в Вінницю, зі мною. Я дуже хочу того, це велике місто, в ньому майже нічого не бачила, хотілось би погуляти, побачити все. Але ж там Адам.. Навіть знаю, як знайти магазин його батька, де він сам частенько має з'являтись. Ходити по місту, в якому живе кохання всього твого життя, вишукувати його, боятись неочікуваної зустрічі - це просто знущання наді мною буде. Ми можемо спеціально побачитись, однак як розмовляти з один одним, про що? Може він взагалі не захоче мене бачити чи, потім з'ясується, що за цей час він вже знайшов нову дівчину. Бо ж більше року пройшло. А в мене навіть варіанту почати з кимось мутити не було, рік так швидко минув. 


Пройшов тиждень. Я вирішила, що середина лютого, скоро весна, переїзд, нові пригоди, треба підготуватись, тому вирішила трохи привести себе в порядок. Привела своє харчування ледь не до самого ідеалу, купила трохи нового одягу, скоро волосся ще пофарбую. Через два дні мама вже приїде до нас з сестрою. До заселення лишається три тижні, через пару днів чоловік сестри приїде, де ми будемо жити весь цей час? Знімати квартиру? Щось сумніваюсь, на Закарпатті вони дуже дорогі, а мама намагається економити на всьому, що тільки можна. Але перший тиждень ми сто відсотків зніматимемо, а далі подивимось. 

З матір'ю зустрілись більш-менш нормально. Вона, звісно, вся у своїй манері. Постійно дає непрохані поради, критикує нас, влаштовує конфлікти на рівному місці, однак зараз то виглядає просто смішно, я перестала вестись на її численні провокації, втомилась. Із-за неї, а точніше стресу та дискомфорту через неї, харчування пішло трохи не по плану. Пару сильних переїдань, декілька тривожних нападів - все по-старому, нічого наче не змінилось.  

Зараз головне витримати тиждень в одній квартирі з мамою на Закарпатті, а потім поїдемо в Вінницю і до самої Саші в інше містечко.  
далі буде набагато легше. З цієї сестрою в нас характери дуже схожі, розуміємо один одного без слів. А коли треба щось батькам набрехати, не говорити зайве - то для неї без жодних проблем, досі ніколи не підставляла мене, на відмінно від більшості родичів.