Прощання

Ми з ним, коли всі лягали спати, а спали всі в одній великій кімнаті, кожну ніч переписувались. Він мене на другий день поцілував мене в щічку, потім в губи, часто обіймав, говорив купу приємних слів. А в той час, що ж робила я? Майже нічого для нього. Коли він мене торкався, моє тіло буквально дерев'яніло і я не могла нічого зробити з цим.

Варто було б все з ним проговорити, пояснити, розпитати про наше майбутнє спілкування, бо я дуже хотіла продовжувати, але боялась про це спитати. Тому вирішила йти по своїй знайомій стратегії. Закриватись від коханих людей і дуже-дуууже рідко робити крок назустріч. Адаму то, звісно, не подобалось. В нас обох вірували гормони, я його кохала більше за все на світі, але навіть поцілувати його сама не наважувалась. А справжній поцілунок взасос в нас був останньої ночі перед від'їздом. Я чесно себе у всьому винила, якщо б ми тут лишились на довший час, я би звикла до Адама та змогла спокійно з ним проводити час. А так, його було обмаль, при цьому ще я настільки боялась невдалого поцілунку, що не змогла бути з ним довше секунд п'яти. Тому...Жодного задоволення я на жаль не отримала.

Коли від'їжджала, ридала. Не хотілось з ним прощатись, ми з ним так добре розмовляли, постійно сміялись, він завжди мене підтримував. Треба вертатись і сподіватись, що наступна зустріч просто буде. Колись. Ми наче домовились спілкуватись на відстані надалі, бо зрозуміли, що втрачати один одного знову не хочеться.

Перші тижні все було окей. Було сумно, скучали, але тримались. А далі вже до мене депресняк підходив, РХП ще більше загострювалось, Адам готувався до переїзду в Вінницю, вільного часу в нас ставало обмаль для спілкування, і ми часто зривались на один одному. Через місяць вирішили серйозно поговорити, прийнявши рішення розстатись, до кінця закінчивши наше спілкування. До весни я себе геть не пам'ятаю. Була неякою, навчання йшло складно, почувалась самотньо, з матір'ю розборки ставали частішими, вона ще й умудрялась захоплювати тему Адама, питавши чи спілкуюсь я з ним, а чому ж, а що сталось? Коли відповіла, що наше спілкування з ним остаточно закінчено, вона сказала, що то на добре, вона дуже рада, що я більше не з ним. 

Після цього я з нею про нього ніколи не спілкувалась.