Ті самі новини

- Слухай, я пам'ятаю, як ти хотіла з Адамом побачитись. Я нещодавно говорила з Вірою, в неї скоро відпустка, нас до себе в гості чекає. Ми ж поїдем? - сказати, що в мене був шок, то ніц не сказати. 
- Мам, ти що, серйозно? То ви вже точно вирішили?  
- Ну та, вже на відсотків 90 впевнені. Через пару днів куплятимемо квитки. 

Я відчуваю, як мої щоки червоніють. Мама взагалі давно не піднімала тему поїздки за кордон. А зараз, коли з Адамом все начебто скінчилось, вона вирішила поїхати. Супер. Ідеальний вона час вибрала, все як завжди. Проте... я ж сама ще місяць тому постійно вмовляла її. А зараз  нарешті добилась того, чого так хотіла. А як тоді спілкуватись з Адамом? Як  мені дивитись спокійно в  його очі як звичайна знайома, хоча ж знаю всі його найтаємніші секрети... Як і він мої. 


Ніч була дуже тяжкою. Спочатку думала, що краще з ним спілкуватись по мінімуму, бо його поведінка останнім часом, коли спілкувались була максимально дивною. Потім, що краще хоча б плюс мінус вияснити стосунки, трохи порозмовляти, а перед від'їздом назад вибачитись за всі скоєні помилки під час стосунків, пожати руки і попрощатись вже на завжди. Звісно, ще був варіант про те, щоб стати коханцями на пару днів і втілювати у життя різні фантазії. Ми ж ще влітку збирались їхати до Чехії. Тоді розписали всі свої бажання по пунктиках.  

Коли вже пройшло два дні після маминого оголошення, я сиділа в школі нудьгувала, а перевірявши вп'яте за урок час, побачила смс. Нарешті. Від Адама. Що йому тепер треба? Либонь буде розказувати, що під час того, як житиму з ним і пальцем його не сміла торкнутись? Вийшла з класу подихати повітрям, так легше наважитись на прочитання повідомлення, яке може змінити буквально все. Легше не стало, однак хоча б заспокоїлась. Відкривши чат, стало зрозуміло, що він хоче обговорити наші відносини на час поїздки. Я, звісно, тоді  качала з себе незалежну дівчину, робила вигляд, що мені по цимбалах чого він хоче. Я не проти взагалі не розмовляти. Але ж в глибині душі хотіла любові від нього, піклування. Адам це розумів. 

,,Нащо так все жорстко закінчувати? Ти би не хотіла просто насолодитись компанією один одного? Все одно ще довго не побачимось, а так хоч задоволення отримаємо,, 

,,Окей, добре. Але ми будемо вести себе як друзі чи щось більше?,, 

,,Я за те, щоб вести себе, як хтось більше. Ти не проти?,,