Багато думок

Вони скучили за один одним. Скоро матимуть змогу нарешті побачитись. Тільки чого ж очікувати від цієї зустрічі? Остаточного розриву? Початку дружби чи..., може, продовження стосунків, які, здавалось, закінчились ще рік тому? Нікому майбутнє наше майбутнє ще невідомо. Шкода. 


Христина декілька годин тому сіла на поїзд до Вінниці. Ця дорога буде досить важкою. З матір’ю вона останнім часом майже не спілкувалась, бо часто розмови доходили до сварок і ще більших ускладнень у відносинах. На початку вони нормально поговорили про те, чого очікують від подорожі. Христина хотіла побачити всі найцікавіші місця Вінниці, походити по магазинах, різних вуличках. А мамі того не сильно хотілось, вона бажала тільки зустрітись зі своєю подругою, що як раз пару днів тому приїхала до свого шістнадцятирічного сина. Це був її колишній.  

Свого минулого хлопця Христина не бачила більше року. Остання їхня зустріч і перша після початку офіційних стосунків на відстані була в Празі. Туди вони з мамою приїхали, щоб погуляти, зустрітись з цими знайомими, живучи з ними в одній квартирі протягом п’яти днів. Це були найнасиченіші дні в житті Христини. З Адамом дівчина постійно гуляла, дуже багато розмовляла про життя, Всесвіт, в цілому все, що приходило в розум, окрім найінтимнішого. Їй було важко розмовляти на такі теми з будь-ким. Так, вона самостійна, майже доросла, але все одно кожен раз в такі моменти перед нею в голові з’являвся образ матері, що засуджував кожну хтиву думку, кожну приватну розмову з хлопцем, абсолютно все.  

Тому і не дивно. Христина, маючи купу залицяльників, тільки один раз обіймалась з хлопцем, в якого була закохана. І то, якщо б її попросили зробити це саму, вона мабуть ніколи не наважилась би. В собі Христина могла бачити тільки одні недоліки. Ладно, нормально спілкуватись з родичами, подругами дуже легко. Проте зі своїм хлопцем, то зовсім інше. Він же сто відсотків зверне увагу на кожен прищик, кожну складочку на її тілі. Дівчина справді так думала довгий час.  

Насправді ж всі, хто був в неї закоханий, ніколи не критикував її зовнішність. А Адам й поготів. Йому було байдуже, чи набрала Христина декілька кілограмів, набрякле в неї обличчя, чи ні. Він бачив лиш одні плюси. А коли вона приїхала в Прагу, постійно боялась, що він її розлюбить, знайде щось погане. Хоча обоє були закохані в один одного і мали купу фантазій, які хотіли би втілити у життя.  

Перед зустріччю вони не спілкувались два тижні. І не думали, що колись продовжать, але Всесвіт від них не відчепиться, буде зводити їх знову і знову. Так сталось в грудні. Матір Христини давно планувала поїздку до Чехії, щоб зустрітись зі своєю найближчою подругою. А коли плани відмінились вже втретє, вся надія на зустріч з Адамом пропала. Дівчина тільки починала звикати до повної відсутності спілкування з коханою людиною, намагалась його забути, проаналізувати чому він їй вже так довго не пише. До цього вона Адаму писала першою ледь не кожен раз, а коли вже втомилась, вирішила почекати. Пройшло два тижні, досі не писав. Але неочікувані новини пішли від мами.