Розділ 2

"Іноді щось може йти не так, як хотілося б, але ви не повинні зупинятися."

Майкл Джордан

Свіжий, вечірній вітер остудив денну спеку. Увечері Мірра повернулася в місто. Незвично було знову опинитися серед натовпу. За місяць вона відвикла від гамору і метушні. У селі час ніби уповільнювався і Мірра могла насолоджуватися кожною хвилиною життя. В місті ж навпаки, треба бути зібраним, уважним, а головне продуктивним. Вдома намагалася дотримуватися розпорядку дня, виконувати щоденні клопоти, а в селі могла нехтувати всім і байдикувати днями.

Цілий місяць у квартирі нікого не було, тож поверхні встигли припасти пилом, а павутиння зайняти свої місця у кутках. Та все ж Мірра раділа поверненню в міську квартиру.

Залишивши речі нерозібраними, вона поспішила в душ. Мала зібратися до клубу на зустріч із подругами. Вони не бачилися все літо. Тем для обговорення було багато, тож не могла дочекатися зустрічі з ними.

Надвечір дівчина вже була в клубі. Переконавшись, що прийшла першою, сіла за столик на зручному диванчику. Замовила безалкогольний коктейль і поринула у світ соціальних мереж. Ще однією перевагою життя в селі була відсутність інтернету. Мірра випала з реальності і потрапила у свою, яку сама могла творити. Піддаючись настроям суспільства, вона часто тривожилася через речі, на які не могла вплинути. Тому раділа, коли усамітнювалася і присвячувала час лише собі та рідним.

Вона гортала стрічку інстаграму. Переглядала фотографії одногрупників, які ділилися своїм насиченим життям під час канікул. Мірра відклала телефон.  Уже давно не додавала у свій профіль нових фотографій і дописів. Напевно тому, що у житті настав період затишшя і вона не хотіла ділитися цим спокоєм з іншими.

Нарешті прийшли дівчата. Помітивши їх, Мірра підвелася, зустріла теплими обіймами. Подружки почали ділитися новинами. Слухаючи їхні піднесені розповіді, Мірра щиро раділа. Дівчата за три роки дуже зблизилися. На факультеті їх називали нерозлучною четвіркою. Подруги завжди підтримували одна одну, часом прикривали, коли треба було. Христина була міською дівчиною з багатої родини, але це не додавало їй пихи. Катя й Аня були з одного села, що розташоване неподалік від міста. Разом навчалися й мешкали у гуртожитку. Їх поєднало спільне хобі — Мистецький фестиваль, на якому вони представляли свій виш. Відтоді дівчата нерозлучні. Мірра вважала, що їй пощастило мати таких подруг. Нечасто знайдеш споріднену душу. Вони розуміли одна одну з пів слова.

Мірра з захопленням переглядала разом із Христиною світлини з Єгипту. Вона літала туди з батьками років п'ять тому. Тоді батьковий бізнес  процвітав і вони могли собі дозволити відпочинок за кордоном. Потім стало не до того. А тепер їй досить було свіжого повітря в селі, щоб насититися енергією від природи.

У перерві між схвильованими розповідями Кріс показувала фото і в деталях розповідала про все, що бачила. Катерина з Анею були зайняті бурхливим обговоренням своєї однокласниці, яка раптово вийшла заміж. Чомусь їх непокоїло це, а оскільки Мірра з Христиною не дуже дослухалися до цієї бесіди, дівчата розсердилися.

Матвій прийшов до клубу, де мав зустрітися з другом. Дениса ніде не було, тому хлопець вмостився за вільний столик. Подзвонив другу і той повідомив, що вже у дорозі. Найбільше Матвій хотів усамітнитися, поміркувати і розібратися зі своїми проблемами. Відклавши рюкзак, він зняв джинсовий піджак і обережно склав його поряд. Офіціант підійшов і запропонував меню, та він замовив лише воду. Важко зітхнувши, Матвій перевірив телефон — жодного пропущеного. Чому батьки так хвилюються за відсутність вдома Миколи, а коли він іде — байдуже? Часом хлопець відчував себе зайвим у своїй родині. Матвій схилився на коліна і заплющив очі. Повільно вдихнув на повні груди, здіймаючи плечі вгору. Як він не намагався відганяти сумні думки, усередині щось скімлило.

У клубі приглушено звучала музика. Зал повільно заповнювався відвідувачами. Мірра втомилася слухати розповідь Христини, але виду не подала. Схилившись на спинку диванчика, вона кивала головою і стримано всміхалася. Христина не вмовкала.

— Ти де практику проходитимеш? — різко змінила тему Мірра. Кріс жваво перейшла на нову тему і почала розповідати про свої плани. Дівчата приєдналися до обговорення.

Якоїсь миті вони розбіглися по кутках. Христині зателефонували, Катя з Анею пішли до вбиральні. Мірра залишилася за столиком сама. Тоді вона й роздивилася довкола. За сусіднім столиком сидів хлопець. Своїм виглядом він не вписувався в радісну атмосферу клубу. Сидів усамітнено, повністю занурений у власні думки. Наче відгородившись від усіх невидимою стіною, хлопець існував у своєму власному світі. Мірра спостерігала за ним із цікавістю. Часом картала себе за те, що надто близько до душі сприймає чужі проблеми. Траплялося, втрутившись, робила гірше лише собі, але ніколи не могла пройти повз того, хто потребував допомоги. Хоч голос розуму стримував її, внутрішній потяг все ж змусив піднятися і підійти. Мірра взяла свій коктейль зі столика і пішла до незнайомця. Сіла поряд. Зробила ковток і пильно подивилася на хлопця. На губах лишився смак апельсину. Вона облизнула губи й тихо кашлянула.

Матвій схилився на коліна, руками закривши лице. Денис зовсім не поспішав і це його хвилювало. Він планував забрати його звідси й піти кудись у тихіше місце, де можна поговорити про наболіле. Добре б було забрати друга і поїхати до нього, напитися в мотлох і забути про все. А завтра... Все почнеться спочатку.