Розділ 5. Тіні минулого

День у Шенгені підходив до кінця, і вулиці міста поволі занурювалися у сутінки. Девіл та Лермонт були вже усередині поліцейського відділу, щоб зібрати нові дані, і, можливо, знайти нові зв’язки між зниклими людьми. Вони відчували, що кожна деталь, навіть найнезначніша, може стати ключем до розгадки.

У відділі їх зустрів Мартін, який вже підготував для них нові матеріали справи. Він привітав їх кивком голови, коли вони увійшли до його кабінету.

— Є щось нове? — запитав Девіл, сідаючи за стіл, завалений паперами.

— Ми отримали кілька нових свідчень, які можуть виявитися корисними, — відповів Мартін, передаючи їм папку з документами. — Деякі з людей, які знали зниклих, згадували про дивні телефонні дзвінки, які вони отримували перед зникненням.

— Дзвінки? — перепитав Лермонт, зацікавлено відкриваючи папку. — Що саме вони говорили?

— Це і є проблема, — зізнався Мартін. — Ніхто з них не пам’ятає точних слів, але всі згадують, що голос на іншому кінці лінії звучав дуже холодно і відчужено.

Девіл замислився, намагаючись скласти пазл з усіх наявних деталей.

— Це може бути щось важливе, — сказав він. — Чи перевіряли ви телефонні записи? Можливо, ми зможемо виявити якісь закономірності або спільного абонента.

— Так, ми вже намагаємося дістати ці дані, але це займе трохи часу, — відповів Мартін. — Однак є ще дещо, що могло б вас зацікавити. Один із зниклих людей, професор університету, працював над дослідженням, яке могло б викликати інтерес у певного кола людей.

— Що це за дослідження? — запитав Лермонт, відчуваючи, що це може бути важливою зачіпкою.

— Він вивчав стародавні артефакти, знайдені неподалік Шенгена, — пояснив Мартін. — Є підозра, що ці артефакти можуть бути пов'язані з легендами про таємничі культи, які колись існували в цьому регіоні.

Девіл та Лермонт обмінялися поглядами, розуміючи, що ця нитка може привести їх до розгадки.

— Нам потрібно зустрітися з колегами професора, — сказав Девіл, роблячи нотатки. — Можливо, хтось із них знає більше про його роботу і про те, хто міг би бути зацікавлений у цих дослідженнях.

Вони вирішили відвідати університет наступного ранку, щоб дізнатися більше про професора і його роботу. Вони знали, що ця справа стає все більш заплутаною, але також відчували, що наближаються до суті.

Повернувшись до свого тимчасового житла в готелі, Девіл та Лермонт обговорювали нові факти і гіпотези. Вони знали, що зникнення людей можуть бути лише верхівкою айсберга, і що під поверхнею приховані небезпеки й таємниці, які потребують розкриття.

— Ці артефакти можуть бути ключем, — сказав Лермонт, переглядаючи свої записи. — Якщо вони дійсно пов'язані з якимось культом, це може пояснити, чому хтось хоче, щоб про них ніхто не дізнався.

— І якщо це так, то ми маємо справу зі справжньою загрозою, — додав Девіл, дивлячись у вікно. — Завтра буде важливий день. Ми повинні бути обережними.

Наступного ранку, Девіл та Лермонт вирушили до університету, сповнені рішучості. Вони знали, що ця складна дорога може привести їх до небезпечних відкриттів, але вони були готові до всього, щоб дійти до істини. Їхнє розслідування продовжувалося, і кожен новий крок наближав їх до розгадки таємниці, яка охопила місто Шенген.