Любовний роман

До початку навчального року залишалося 6 днів. Оля щоранку виїжджала на роботу на своїй машині, бо їй треба було зранку бути в районі для звіту, до підготовки нового навчального року. У школі кипіла робота, чоловіки розносили нові столи та стільці, жінки розвішували штори, створюючи затишок та красу в класі. Коли Оля приїхала з району, вона збоку подивилася на школу і сказала:

- Як красиво виглядає фасад та металопластикові вікна.

Після зайшла всередину школи, і пройшлася коридорами та класами після викликала до себе в кабінет Валентину Єгорівну:

- Що у вас із навантаженням старих меблів? - Запитала Ольга Василівна.

- Меблі в машину вже занурили, лише залишилося вам розписатися в документах – відповіла Валентина Єгорівна.

- І як ви так швидко встигли?

- Завдяки Віталію Миколайовичу, Іллі Валековичу та Івану Андрійовичу ми занурили швидко.

- Валентино Єгорівно, у мене до вас ще одне прохання. Склади список усіх учителів, які брали участь до підготовки школи до нового навчального року. І завтра принесете мені зранку, щоб я їм виписала премію.

- Добре Ольга Василівно, завтра занесу.

Після Оля взяла телефон, і зателефонувала Сергію:

- Ти де зараз знаходишся?

- Я допомагаю Анатолію Анатолійовичу встановлювати комп'ютери у кабінеті інформатики.

– А вам ще довго?

- Ти на мене не чекай, нам треба допомогти Віктору Миколайовичу занести апаратуру, і колонки, а потім я приїду додому.

- Добре, тоді я поїду додому.

Після того, як Оля виходила зі школи, підійшла до Наталі Тихонівни, і попросила, щоб завтра, на 3 години у їдальні організувати чаювання з пирогом, на честь завершення підготовки до навчального року.

Коли Оля приїхала додому, мама запитала:

- А де Серьожа.

- Він залишився допомагати Віктору Миколайовичу, а я поїхала додому.

- Ти зараз будеш їсти, чи дочекаєшся Сергій?

- Піду, трохи полежу, за цілий день набігалася.

Через деякий час задзвонив Олін телефон:

- Оленько, ти вже вдома? – спитав Федір Христофорович.

- Так, тільки приїхала, після роботи дуже втомилася, зараз трохи відпочину та зайду до вас.

- Добре Оленько, я тебе чекатиму.

- А хто це тобі подзвонив, Олю? - Запитала мама.

- Дядю Федько, попросив, щоб я за ним зайшла.

Трохи відпочивши, Оля зібралася йти до Феді:

- Мамо, якщо прийде Сергій, нехай мене дочекається, будемо вечеряти.

Коли вона наближалася, випадково почула суперечку тітки Наді та дядька Феді:

- А куди могла подітися фотографія? – спитав Федір Христофорович.

- Незнаю, я всюди все прибирала, і ніде не знайшла - відповіла Надія Григорівна.

- Після Серьожіної та Олиного весілля, фотографія зникла.

- А куди вона могла подітися?

- Невже ти не можеш зрозуміти, що Валя забрала фотографію

- А навіщо їй фотографія?

- Надя, ти начебто лускою обросла, невже ти не зрозуміла, що Володя їй сподобався.

- Знаєш що, Федю? Це ти як водяний, крім своїх риб нічого не бачиш, я два дні як ношу новий халат, а ти навіть не помітив.

- Надя, я ж цілу добу був на роботі, ти ж знаєш, я тебе дуже люблю.

І тут увійшла Оля:

- Добрий вечір, мої любі, чому ви так голосно сперечаєтеся, що вас чути за два будинки?

- Привіт Оленько, сідай, вечеряти будеш?

- Дякую, я їсти не буду, налийте, будь ласка, холодного компоту.

- Зараз, мить Оля.

Коли тітка Надя пішла, Оля пошепки спитала дядька Федю:

- Про що ви тут сперечаєтеся?

- Володькина фотографія зникла, яка висіла на стінці.

- Там, де він у військовій формі? – перепитала Оля.

- Так - відповів дядько Федько.

- Значить, буде друге весілля – з усмішкою сказала Оля.

- Мені також Валя дуже сподобалася! – обізвалась Надія Григорівна. Якщо вона вийде заміж за Володю, я буду дуже рада.

- Ти дивися, почула – зауважив Федір Христофорович.

- Якби не мої пильні вуха, ти б зараз тут не сидів!

- А таки щаслива спальня у Володі - сказала Оля.

- Дядю Федю, ви в якій справі мені дзвонили.

- Ледве не забув, Оленько, у суботу вранці привезуть у мішках корм для риб, я один не зможу розвантажити, мені потрібна допомога Сергію, з нами ще буде Володимир Олександрович.

- Добре, Федоре Христофоровичу, у суботу, о восьмій ранку Серьожа буде у вас, а я піду, а то Серьожа зачекався.

Оля повернулася додому. І разом із Сергійком сіли вечеряти:

- Сергію, я була у дядька Феді, і він попросив, щоб ти о восьмій ранку поїхав разом з ним до рибгоспу, привезуть корм для риб, і треба допомогти розвантажити машину.

- Добре, Олю, допоможу.

Подякувавши за вечерю, вони пішли спати.

Коли вони лягли, Оля пошепки розповіла Сергію про зникнення Володиної фотографії.

- Можливо, фотографію забрала твоя сестра, і головне, що тітка Надя була не засмучена, а зраділа, що Валя буде його нареченою. Тільки ти, Сергію, не проговорися їй, я сама подзвоню Вале, і поговорю з нею.

- А якщо я проговорюся? – з усмішкою відповів Сергійко.

- Не забувай, що я твій директор, і будь-якої миті можу тебе звільнити.

- Не гарно, Ольга Василівна, користуючись службовим становищем, чинитиме тиск на чоловіка в ліжку, тим більше що ми підписали пакт про не напад, і повну капітуляцію.

– І де ж ми цей документ підписували? – посміхаючись , спитала Оля.

- У загсі, люба.

- У такому разі, Сереженько, я повністю капітулюю

На другий день у школі підбивали підсумки про виконану роботу, і о третій годині дня зібралися у шкільній їдальні відзначити закінчення підготовки до початку навчального року. Ольга Василівна всім подякувала та запросила до столу. А коли розходилися додому, було оголошено всім, прийти на перше вересня о восьмій ранку.

У суботу, Сергій та Володимир Олександрович поїхали допомагати дядькові Феді на роботі. Оля допомагала мамі по дому, і готувалася до першого вересня, а ввечері зателефонувала Валі, і спитала з приводу Володиної фотографії: