Задзеркалля Ліки

В цей час Три жінки стояли біля порогу будинку. Четверта Теола віднайшла свій Дом і залишилась там. Вона шукала своє місце і знайшла його.

А трійця рушила далі, шукати власну Долю. Та це не означало, що їх енергії не впливатимуть на енергію Теоли. Ще й як впливають.
Тому так важливо щоразу дотримуватись власних поглядів, згідно власних еталонів та переконань, бо енергії інших завжди впливають на тебе. І ось як це відбувається через скриньку Пандори.

Трійця повернулись обличчям до дороги на шум коліс. Якесь авто проїхало повз них і, коли в далині затих звук мотору, двері відчинились.

- Заходьте. – Віра кивнула так, наче чекала їх. Вона провела поглядом автівку. Роман привів їх, показав де Віра, перебуваючи за тисячі кілометрів від її дому. Це відбувається квантово. Але Роман не дав їм ключ. Даринку.
Віра, хрещена матір Даринки. Її захист. Її маркер. Якість життя хрещеної Матері, те, як вона долає власні завдання, визначає якість життя Хрещі ( не важлива стать). Як і хрещений Батько. Це різні енергії, але суть їх одна: все, що не вдасться пережити їм, повинна буде проживати Хрещі.

Хрещі (тут Даринка, провлена в людській подобі внутрішня дитина хрещеної Матері чи Батька в людській подобі)- це ключ до Віка (Джерела енергії).

Жінки увійшли і Віра їм показала напрямок по коридору в кімнату, двері якої вже були розкриті наче брама. Обидві створки дверей вирізнялись гострими кутами, що зводились десь там угорі, під самою стелею. Сам же отвір входу в кімнату був прямокутним.

- Вони що, накладаються на стіну? – Кивнула на двері одна з жінок до іншої.

- Здається так.- Мовила інша.

- Вони є віком. – Віра зачинила за собою обидві створки дверей і ззовні запечаталось. Двері зникли.

- Ти! Що ти зробила?! – Третя кинулась на Віру, але ті дві зупинили її.

Віра холодно повторила:

- Вони є віком. Зараз ми в скрині. Формально. Це мій дім, моє місце, моя територія. Тут всі 18 Домів на цей момент. – Віра повільно обійшла круг овального столу, проводячи по нім долонею, і зупинилась.

За столом було 4 крісла. Пн. Пд. Сх. Зх.

- Прошу. – Віра зайняла одне з крісел.

- Там хтось є? – Метнула поглядом на стіну одна з жінок.- За стіною?

- Тобі здалось. – Віра знову порухом руки запросила присісти.

Жінки вмостились.

Ліка стояла перед дзеркалом і дивилась кудись в його глибину. Все, що їй здавалось чи думалось відучора, зараз виринуло в просторій кімнаті там, у дзеркалі.  Дівчина затамувала подих. Вона впізнала Віру і присунула стілець, щоб було зручніше спостерігати. Можливо вона щось нове дізнається.

Ліка була тим «сузір’ям», яке зараз перебувало за межами осягнення окремої будь-якої (ніхто) людини, що була в місці, точці на Землі. Для цієї людини «сузір’я» було під Землею, під її ногами. Для іншої людини в іншім місці Землі, «сузір’я» було видимим. Так визначається спостерігач між двома спінами. Ліка- сузір’я спостерігач. В данім випадку. Це друга лінія Екліптики. Сузір’я, які знаходяться за лінією Екліптики.
А є сузір’я першої лінії, ті, що перед Екліптикою. Це теж відносно кожного Ніхто. І в кожного Ніхто своє бачення розташування сузір’їв відносно Пн.Пд.Сх.Зх. Але ці сузір’я завжди належать або до першої (ближньої до Землі) лінії Екліптики, або до другої лінії, дальшої від Землі.

Віра обвела поглядом жінок.

- Я вас слухаю.

- Ми шукаємо Рокіту. Вона повинна нас привести до носія пентаграми.

- Тобто, ви шукаєте ключ?

- Ну так.

- А навіщо він вам? – Віра відкинулась на спинку крісла і примружила очі. Вона знала, що жодна з них не зможе відповісти те, що потрібно знати.

- Це дає зцілення людей. – Сказала перша.

- Це означає, що смерть покине людей. – Додала друга.

- Це вічне життя. – Закінчила третя.

- Ви справді вважаєте, що даючи людям вічне життя, даруєте їм спокій та щастя? – Віра усміхнулась одними кутиками уст.

Запала мовчанка.

- Ну, ми спершу хотіли б собі це взяти. Користуватись цим.

- То користуйтесь. У вас же все є. – Віра зовсім закрила очі.

Минає вічність, історія повторюється, а люди все ще шукають вічність тоді, коли вона ось тут поряд.

Ліка за стіною чекала відповідей. Вона відчувала, що щось тут не те, але втрутитись не могла.

- Так, а чим користуватись?

- Насамперед водою. Це ж просто.- Віра взяла зі столу книгу, яка з’явилась хтозна звідки. – Ось, дивіться. Тут написано. Читай. – Жінка посунула книгу до першої.

Та взяла книгу і почала читати.

«Випивайте склянку води натщесерце.
Випивайте склянку води під час їжі.
Випивайте склянку води після їжі.»

- Це якийсь абсурд. Тут все нісенітниця якась! Все одночасно відбувається!– Вигукнула перша розчаровано. Жінка дивилась на три строчки на одній сторінці. Вона навіть не глянула на інші на другій сторінці. Книга взагалі була- одна палітурка. 

- Чому ж абсурд. – Віра трішки відкрила очі. – Адже кожна людина так робить чи наслідує того, хто стверджує хоч один пункт з цього.

- Якщо так думати, то так. Але ж тут написано «Інструкція до води».

- Але ж то «для всіх» інструкція. І для кожного окремо. – Віра відкрила очі і усміхнулась.

- А як же вибрати своє?- Знітилась перша.

- По спразі, мабуть. – Кинула друга.

- Так. По спразі. Ти читай, потім розберем. – Погодилась третя нетерпляче.

«Пийте воду фільтровану.
Пийте воду з мінеральними добавками.
Запивайте пігулки (які за потреби) чистою водою.
Пийте воду після випорожнення.
Пийте воду після кави.
Пийте воду під час хвороби.
Пийте воду після хвороби.
Пийте воду з настояним зеленим чаєм.
Пийте воду іонізовану.
Пийте воду 2 літри на добу.»

- І що ви тепер скажете на це? – Віра сперлась руками на стіл і поманила пальцем книгу до себе.

- Та що казати, скрізь треба пити воду.