Глава 20 "Ніч бажань"

Інна

От що сказати чоловіку, який кожного разу змушує губитись й червоніти від пильного погляду блакитних очей? Хоча, зараз вони здаються синіми-синіми, дуже гарними й небезпечними для мене. Він підіймає руки, нахиляється й цілує мене. Протистояти? Ні! Можливо, вперше у житті я роблю те, чого дуже хочу. Виглядає все так, наче я й справді обіймаю його за шию й цілую, а він навіть не торкається мене. Усміхаюсь і він відповідає тим же. Обіймає за талію, підіймає мене й продовжує цілувати. Ніжно, солодко, впевнено… Тіло палає, особливо якщо враховувати, що я в халаті. Він підскочив і відкрив Дмитру вигляд на декольте. Відповідаю на цілунки, кайфуючи від магії між нами. Мені немає з чим зрівняти ці відчуття, наче це перший у моєму житті поцілунок. Наче все, що було до цього — лише сон. І зараз я прокинулась і вдихнула повітря на повні груди, побачила який прекрасний світ навколо і відчула емоції, про які раніше тільки мріяла.

— Зайченя, — видихає в губи й ставить на підлогу, — з тобою небезпечно. Можу не стримати обіцянку, а я не хочу, щоб ти знову боялась.

— Я не боюсь, — кажу тихо й намагаюсь прийти в себе після поцілунку.

— Впевнена? — підіймає пальцями моє підборіддя, змушуючи подивитись у вічі.

— Так.

— Добре, ходімо, — бере за руку й веде до будинку.

На ходу вимикає світло в кухні й підіймається на другий поверх. З кожним новим кроком серце відгукується все голоснішим стуком. Зупиняється біля своєї кімнати й знову дивиться на мене. Потім відчиняє двері й чекає поки увійду. І я…заходжу. На ватяних ногах і безладом у голові, роблю крок за кроком і опиняюсь у спальні Дмитра. Вона велика і простора. Посередині стоїть широке ліжко, справа шафа, трохи далі комод, на стіні телевізор. Світло не горить і чоловік його не вмикає. Від світла з вулиці можна нормально орієнтуватись. Дмитро заходить й зачиняє двері, підходить до комода й щось бере з шухляди.

Єдиним гучним стуком, що розрізає напружену тишу є моє шалене серцебиття. Він підходить ззаду і я затамовую подих. Кладе долоні на плечі, повільно проводить вниз по руках, зупиняє їх на талії. Нахиляється, прибирає волосся й ніжно цілує в шию. Заплющую очі й кладу свою долоню на його руку, коли він розв'язує пояс.

— Тсс, я ж обіцяв. Не забувай, — шепоче на вушко.

Розв'язує халат, на мить притискає мене, проводить долонями по животу, підіймається по талії, лишаючи пекучі сліди від своїх дотиків. Торкається плечей й стягує халат, який миттю опиняється на підлозі. Знову нахиляється й цілує в шию, злегка прикушує шкіру і знову ніжно-ніжно цілує. З моїх губ зривається зітхання, а чоловік задоволено хмикає.

— Ти так само на мене дієш, зайченя, — говорить тихо, запускаючи новий табун мурах тілом. — Ти дуже гарна, Інно. Важко встояти перед спокусою торкатися тебе, — повільно розвертає мене до себе і дивиться у вічі.

У його погляді бажання і захоплення. Не потрібно вмикати світло, щоб побачити це. Все відчувається на якось ментальному рівні. Я знаю, що приваблюю його і це взаємно. Та що там говорити, я закохана. Знаю, що швидко і неочікувано, але це правда. Поряд з ним я наче інша жінка. Стою в одній білизні перед чоловіком якого знаю декілька днів. І мені страшенно подобається те, як він на мене дивиться. Наче я найбажаніша жінка на планеті.

— Хотілось би мені знати, про що ти думаєш, — проводить пальцем по щоці й коротко цілує. — Не хочу, щоб ти боялась і не довіряла мені. Вдягнемо на тебе це, — підіймає у руці футболку. То ось що він брав з комода.

— Ні, не вдягнемо, — промовляю, хитаючи головою. — Хочу цю, — прикушую губу й починаю підіймати його футболку. Тішусь, як мала дитина, коли бачу здивування на його обличчі.

— Хм, добре, — усміхається й миттю знімає з себе футболку.

Ось, саме в цей момент хочеться голосно ковтнути. А ще доторкнутися до пружних м'язів й провести по них долонями, але я стримуюсь. Та важко приховати бажання від того, хто бачить тебе наскрізь. Наші погляди схожі на гру, хто перший здасться. Діма бере мої руки й кладе собі на груди. Під моїми долонями тіло напружується, а я користуюсь можливістю й проводжу від грудей до торса. Його дихання стає частішим і я задоволено усміхаюсь. А потім різко опиняюсь розвернутою до нього спиною й притиснутою до грудей. Новий поцілунок в шию зриває з губ стогін.

— У тебе дуже ніжна шкіра. Хочеться цілувати її всю ніч, кожен міліметр, цілунок за цілунком… Інно, — шепоче, обдаючи шию гарячим диханням. А я можу тільки голосно ковтнути, бо від його дотиків і голосу все тіло палає. — Ти — найбільша моя спокуса.

— Що? — думаю, що мені почулось.

— Не знаю, чому саме зараз ти мені зустрілась, але вже не відпущу тебе, — повільно веде пальцем по хребту і, не встигаю я й кліпнути, як мій бюст опиняється на підлозі.

— Ой, — від неочікуваності прикриваюсь долонями.

— Ми продовжимо, коли ти припиниш мене боятись і сама цього хотітимеш, — цілує в плече й допомагає одягти футболку. — Лягаємо спати, — підхоплює мене на руки, підходить до ліжка й відкидає край ковдри. Кладе мене й швидко вкриває. — Не холодно тобі? Може, вимкнути кондиціонер?

— Н-ні, не х-холодно, — вичавлюю з себе, бо після його дотиків слова не хочуть складатись в розумні речення.

Він лягає на інший край ліжка, але не вкривається. Притягує мене до себе, закутану у легку ковдру, а я кладу голову йому на плече.

— Добраніч, — говорить спокійно, але я чую стукіт його серця і розумію, що до спокою йому дуже далеко. І мені так приємно, що не стримуюсь й усміхаюсь. А ще дивуюсь наскільки він принциповий, попри бажання, виконав свою обіцянку. Ну, наполовину, ночуємо ми все ж в одному ліжку.

— Добраніч, — кажу задоволено й обіймаю чоловіка. Він кладе долоню на мою руку і так я й засинаю.

Після переїзду, устаткування на новому місці, вечері й випитого алкоголю, організм вирубається тільки-но заплющую очі. А розплющую коли за вікном ледь починає сіріти. Діми поряд немає, у спальні тільки я. Сідаю в ліжку й намагаюсь зрозуміти котра година. Телефон так і лишився у сусідній кімнаті.