Притулок чи опора.

.         Асюта крокувала вулицею з такою грацією, ніби кожен її крок був танцем у відгомони вітру. Її зелені очі були як яскраві кристали, які відбивали світло навколо, вразливо та чарівно. Вона була високою та стрункою, мов зрізана з постеру модного журналу, але її елегантність була природною, немов вона народилася для того, щоб вражати. Одягнена відповідно до останніх зимових трендів, вона виглядала як модель на подіумі: стильне пальто облягаючого крою та в'язана шапка, яка ніжно підкреслювала контури її обличчя, створювали образ, що викликав захоплення.

        Вітер обдував її довге волосся, роблячи їх танцювати у ритмі природи, наче чуттєвий танок, в якому кожен рух був повідомленням про глибокі внутрішні почуття. Її міцні, але ніжні руки милувалися відчуттям свободи, що приносив їй холодний дотик вітру. Вона відчувала себе частиною природи, її душа віддавала пошану танцю життя, що відбувався навколо неї.

         Дзвінок дівчини до Лейли знову відповів тишею, вона зітхнула, посміхаючись до себе: "Знову спить, моє маленьке сонечко," - мовила вона, кладучи телефон у кишеню пальто. Вона сподівалася сьогодні провести час із Лейлою в притулку для тварин, куди вона сама  нещодавно почала ходити як волонтер.

              Поглянувши на свого нового товариша маленького чотирьохлапового собаку, вона не могла не посміхнутися. Зараз їй слідувало насолоджуватися прогулянкою з Пегі, своїм вірним песиком. Пегі, коричневий бульдог з грайливим характером, супроводжував Асюту у цій прогулянці. Він мав кумедні короткі ноги та великі, виразні очі, які завжди видали його енергію. Скавчучи й стрибаючи,  сподіваючись привернути увагу Асюті. Але коли Пегі раптом потягнув свій тулуб  в іншу сторону, Асюта здогадалася, що в нього є певні плани, можливо, важливіші за її спроби надати йому уваги. Раптом Пегі потягнув дівчину у сторону магазину, Анастасія дивно подивилася та все ж попрямувала на заклик песика. 

    - Пегі, стоп!  - намагалася вгамувати його Асюта, коли вже не могла йти у ритм із ним.  Але схоже Пегі, видаючи втіху, тільки прискорив крок. Вона здивовано вивчала його енергійність, думаючи, що сьогодні їхня прогулянка буде не такою, як зазвичай. Урешті, коли Пегі зупинився, обнюхуючи кущ поруч з входом до притулку, Асюта змогла трохи перевести дух. Вона погладила Пегі по голові, кажучи: "Ти справжній непосида, знаєш це?"

            Це ставало її новою звичкою - допомагати тим, хто цього потребує. Тихими кроками ступаючи на сходинках, вона попрямувала у середину. Але яким її здивуванням було, коли в середині вже стояли Лейла, Артур та Стас, посміхаючись та дожидаючись на дівчину.

              Лейла, завжди така жвава та радісна, весело махала рукою до Асюти. Вона була одягнена в затишний светр і джинси, а в руках тримала яскравий м'ячик для собак. Артур, високий та спортивний, тримав кілька пакетів з смаколиками для тварин. Стас, завжди усміхнений і енергійний, теж мав у руках пакунки.

- Що ви тут всі робите? - запитала Асюта, наближаючись до них.

- Ох, ми тут найкращі помічники! - сказав Артур, піднімаючи пакети вгору.

- Так, так! - підтримав його Стас, підбадьорливо підкидаючи один з пакунків угору.

- Всі ми прийшли сюди, щоб зробити день цих пухнастих друзів кращим! - додав Лейла, притулюючи до себе м'якеньку собачку, яка радісно вилизувала її обличчя. Асюта впізнала цю собачку, це була Ізза, вона справді любила бути на руках. Була доброю та грайливою.  Пегі, собака Насті підбіг і якось болісно почав скавчати, схоже він теж був не проти аби його узяли на рученята.Лейла, побачивши, як Пегі схоже залишився без уваги, посміхнулася та випустила Іззу на землю. Вона повільно наблизилася до Пегі, вигинаючи спину, наче малюнок плавно переходивши в живий образ.

           Асюта дивилася на них з усмішкою, атмосфера була просто неперевершена. Вони були такі різні, але в той же час, відчуття дружби та спільної мети злили їх у одне ціле.

- Ох, Пегі, а ти теж хочеш побути на ручках, чи не так? - Лейла протягнула руки до собаки з теплим посмішкою на обличчі.

          Пегі зупинився, здивований такою увагою, а потім радісно стрибнув до Лейли на руки. Лейла витримала його, відчуваючи, як він радісно вилизує їй щоку. Тоді вона спокійно погладила його по спині, відчуваючи тепло його шерсті та пухнастість під пальцями.

- Ось так, ми тут усі разом, справжня собача вечірка! - весело вигукнула Лейла, повертаючись до групи друзів.

            Асюта, дивлячись на це миле зображення, не могла не посміхнутися. Подивилася вона на Лейлу, яка стояла серед собачок, оточена їхньою радістю та відданістю. Кожна собака виглядала щасливою, отримуючи увагу та любов від цих молодих людей.

- О, а ти вже знайшла собі нового друга? - поцікавилася Асюта, підходячи ближче.

- Так, це моя нова кумедна подруга, Лейла-Іззі! - відповіла Лейла, гладячи собачку за вушком.

- Лейла-Іззі? Це ж саме, як і твоє ім'я, тільки збільшене у два рази! - весело підмітила Асюта.

- Так, але тобі треба було б настійно вибирати одне з імен! - відповіла Лейла з усмішкою.

          Артур і Стас, які вже успішно роздавали смаколики собачкам, приєднались до дівчат.

- Отже, дівчата, куди ми спочатку? - запитав Артур, тримаючи в руках пачку корму для собак.

- Давайте зберемо всіх сюди, і ми зробимо собачу піраміду! - запропонував Стас, показуючи на велику лісову ділянку під відкритим небом.