Лейла - богиня ніжності та юності.

        Дарина ввійшла до класу, але відразу не помітила поглядів однокласників, які були спрямовані на неї. Шепіт та сміх розливалися приміщенням, але вона була заглиблена у свої думки. Витягнувши зі свого портфеля щоденник і книги, Дарина раптом з жахом виявила, що кожна сторінка її улюблених записів і зошитів була зіпсована непристойними словами, написаними нерозбірливим почерком.

        Її тіло враз напружилося, коли до неї підійшли кілька дівчат із класу. Зазвичай дружелюбна, Дарина ніколи не мала конфліктів із однокласниками, але після появи її сестри Тетяни, все ніби змінилося. Вона обережно озирнулася по класу, шукаючи підтримки, але зустріла лише ворожі погляди. Тих зелених очей вона так і не знайшла. "Можливо вийшов на перерві," подумала дівчина. 

           Марія, замісниця старости класу, насмішкувато заблокувала їй шлях, вкидаючи образливі слова. Всі навколо спостерігали, що відбувалося, не втручаючись. Дарина кинула погляд на свою сестру Тетяну, яка сиділа навпроти і з цікавістю спостерігала за ситуацією.

-  Ось дивіться на нашу панянку Дарину! Не встигла зайти, як уже всі очі на тебе. Що, зірочка, несподівано? - глузливо та з насмішкою мовила Марія. 

- Маріє, я не розумію, чому ти так до мене. Що я зробила? - тихо промовила з рішучістю у погляді Дарина. 

- О, вона не розуміє! Може, твої таємничі зустрічі з нашим шкільним красенем – це не причина? Ти думала, що ніхто не дізнається?

          Раптом Марія кинула на парту кілька фотографій, які викликали в Дарини холод у кінцівках і прискорене серцебиття. На фото були зображені вона та її таємний коханий, їхні ніжні моменти разом, які мали залишитися приватними.

- Що сталося, Дарино? Ти ще питаєш? - зловтішно вигукнула Марія, показуючи на фотографії. Дівчата в класі почали ображати Дарину, заздрячи її відносинам з найпривабливішим хлопцем школи, її успіхам, зовнішності та статусу.

              Сестра лише спостерігала, отримуючи задоволення від того, що відбувалося. Дарина відчула, що всі проти неї, але не могла зрозуміти чому. Вона намагалася зберегти спокій, але дівчата продовжували її глузувати та ображати.

- Це моє особисте життя. Чому вам всім так важливо втручатися? Ви не маєте права цього робити. - вигукнула Дарина на весь клас. 

- Тому що ти, міс ідеальна, вважаєш, що можеш мати все, що хочеш. Але знаєш що? Не всім тут це подобається.

- Я нікому не робила погано. Я не розумію, чому ти така зла на мене. - додала Дарина зі сльозами на очах, але із стійкістю в голосі. 

- Тому що ти вважаєшся найкращою? Але тепер всі бачать, що ти не ідеальна. Маєш свої секретики і грішки. - почала сміятися Марія.

- Так, я закохана. І це не злочин. І ви всі не маєте права судити мене за мої почуття. - рішуче додала дівчина. 

- Ох, послухайте її! Закохана! Ну, Дарино, може, тепер ти зрозумієш, що тут не всі твої фанати.

- Я не потребую вашого схвалення або фанатизму. Я хочу лише поваги, як і кожна людина. Та якщо ви вирішили мене засуджувати, то це вже ваш вибір. Але пам'ятайте, що правда завжди виходить на світло.

- Ох, послухайте її! Закохана! Ну, Дарино, може, тепер ти зрозумієш, що тут не всі твої фанати. - Марія знову випалила, не приховуючи зловтішної посмішки.

- Мені не потрібно, щоб ви були моїми фанатами. - Дарина відповіла мужньо, стараючись утримати свої емоції. - Я хочу, щоб ви поважали мої рішення, як я поважаю ваші.

          Марія підібрала одну з фотографій, тримаючи її перед класом:

 - Але дивіться, яка вона закохана! Може, ми просто повинні позаздрити, правда?

- Заздрість - це не виправдання для жорстокості. - Дарина відповіла, відчуваючи, що її голос стає сильнішим. - Чому ви вирішили, що маєте право судити мене?

- Тому що ти завжди була такою святою! Тепер ми бачимо, що ти не краща за нас. - кинула виклик Марія.

- Бути кращим не означає бути бездоганним. - сказала Дарина, зібравши всю свою волю в кулак. - І так, я закохана, і це моя особиста справа. Я не дозволю, щоб моє особисте життя стало предметом для ваших забав.

Марія закотила очі:

- Ось ми і побачили твоє справжнє обличчя. Не така вже ти й досконала.

- Ніхто не ідеальний, Маріє. - Дарина говорила вже впевненіше. - Але я не соромлюся бути собою, не соромлюся своїх почуттів. І я не буду дозволяти вам чи комусь іншому змушувати мене відчувати себе винною за це.

- Ну що, Дарино, думала, що твої маленькі таємниці залишаться між тобою і твоїм принцем? Все виходить на світло, особливо коли ти вирішуєш забрати те, що іншим лише сниться.

  Інша дівчина з класу, Анна, долучилася до розмови:

- Так, всі знали, що ти зухвала, але те, що ти така... Ха, тепер зрозуміло, чому завжди трималася осторонь!

- Я нікого не зраджувала і не ображала. Мої почуття — це моя справа. Чому ви вважаєте, що маєте право мене за це засуджувати?

- О, мила, ти взяла собі найкращого хлопця, не подумавши про інших. Ти думаєш, тільки твої почуття мають значення? - додала Марія. 

- Так, і дивно, що ти, така "ідеальна", вирішила йти за спиною всіх. Мабуть, ти не така вже й чесна, як здавалася! - погодилася Анна.