Зоряна свіжість

         Лейла прийшла додому сумна та втомлена. Дівчина ще ніколи не відчувала такої втоми. Аби хоч трішки розслабитися вона попрямувала у свою ванну кімнату. Ігноруючи усі виклики від Артура, і інших однокласників. Напевно уся школа вже знала про те, що сталося з Настею. На щастя лікарі змогли врятувати її, а ось тепер все залежало тільки від неї. Чи зможе вона отямитися від коми.

             Відчуваючи глибоку втому, що пронизувала її тіло та душу. Цей день був важким, переповненим емоційними переживаннями та стресом.

              Лейла, поглиблена у свої думки, відчувала, як її серце обтяжене тягарем невирішених проблем і тривог. Вона змішувала переживання за Настю зі своїми особистими страхами та невпевненістю у майбутньому. Сум, викликаний несподіваними змінами в її житті, зливався з відчуттям безпорадності. Розуміючи, що світ навколо неї незворотно змінився, але водночас відчувала невелике полегшення, знаходячи у самоті моменти спокою та перепочинку. Дівчина лежала у ванні, відчуваючи, як кожен м'яз її тіла розслаблюється під впливом теплої води. Розмірковуючи про несподівані повороти долі, які змусили її замислитися про власні цінності та мрії. Відчуваючи сум за втраченими моментами безтурботності та роздумувала про те, як її життя змінилося. У цій самотності та спокої вона шукала сили зібратися з думками та знайти мир у своєму внутрішньому світі.

             З кожним вдихом лавандового аромату, вона відпускала тривоги та печалі, що обтяжували її думки. Вона згадувала свій 18-й день народження - цей день став початком низки подій, які кардинально змінили її життя. "Як все так швидко змінилося," - міркувала вона, відчуваючи змішання солодкої ностальгії та гіркоти дорослішання. 

              Несподівано, дзвінок від Артура порушив її спокій, але вона вирішила не відповідати. Зараз вона мала бути сфокусована на майбутньому, на підготовці до ЗНО, на своїх цілях. "Я маю бути сильною, заради Насті, заради себе," - подумала вона, витираючи руки і виходячи з ванни, щоб вимкнути телефон. Але поглянувши на екран телефону та 20 пропущених викликів все ж вирішила відповісти. 

           Після ванни Лейла вирішила відповісти на дзвінок Артура. Вона стояла в своїй кімнаті, обгорнута в м'який халат, з волоссям, що ще вологе від води. Її голос звучав спокійно, але з відчутною втомою:

- Привіт, Артуре, - сказала вона, трохи несміло.

- Привіт, Лейло! Як ти? Хочеш прогулятися цього зимового вечора? Трохи свіжого повітря нам обом не завадить,  - жартував Артур з теплою ноткою у голосі. Спочатку дівчина вагалася, але потім зрозуміла, що їй дійсно потрібна компанія. Останнім часом Артур був поруч, коли вона цього потребувала, і це було приємно.

- Гаразд, може й справді варто вийти. Трохи розслабитися,  - відповіла вона, посміхаючись. У цей момент, Лейла відчувала легке полегшення. Вона була вдячна за його увагу та підтримку. Її внутрішній світ був сповнений суперечливих емоцій, але присутність Артура додавала їй впевненості. - Але, Арчи, я тільки но вийшла з ванної кімнати, тому мені потрібен буде час аби зібратися, добре? - спитала дівчина. Та відчула, як її щоки покрилися жаром, а тіло сирітками.

- Звісно, без проблем. Я почекаю на тебе біля твого будинку. Скільки часу тобі потрібно? - запитав Артур терпляче.

- Думаю, через півгодини буду готова, - сказала Лейла, відчуваючи вдячність за його розуміння.

- Чудово, тоді зустрінемося через півгодини. Буду чекати, - сказав Артур з легким усмішкою у голосі. Лейла поклала слухавку і поспішно почала готуватися до зустрічі, відчуваючи легке хвилювання та надію на приємний вечір у компанії Артура.

        Лейла, вийшовши з ванної, витерла волосся м'яким рушником, відчуваючи, як краплини води стікають по її шкірі. Вона обережно нанесла лосьйон на обличчя, відчуваючи легке поколювання від його зволожуючої дії. Вибираючи одяг, вона зупинилася на теплому светрі та зручних джинсах, які підкреслювали її фігуру та давали відчуття комфорту. Обравши теплу парку і шарф, що гармонійно поєднувалися з її светром, Лейла завершила свій образ, відчуваючи себе стильно та затишно одночасно. Так вона була готова до холодного зимового вечора. Дівчина присіла перед дзеркалом, акуратно розчесуючи своє волосся, яке відбивало м'яке світло кімнати. Лейла злегка нафарбувала вії, додавши обличчю виразності. Вона посміхнулася своєму відображенню у дзеркалі, відчуваючи, як зростає її впевненість.

        З завершенням своєї підготовки, Лейла спустилася вниз, відчуваючи легку хвилювання від очікуваної прогулянки. Вона вийшла на вулицю, де Артур вже чекав на неї. Холодне зимове повітря відразу огорнуло її, але тепло від її одягу зігрівало. Артур привітав її з теплою посмішкою, вони обмінялися дружніми обіймами. Прогулюючись затишними вуличками міста, вони розмовляли про все на світі, насолоджуючись чудовою компанією та зимовою атмосферою.

           Похолодання зимового вечора створювало магічну атмосферу на вулицях міста. Вуличні ліхтарі викидували тепле світло на засніжені тротуари, створюючи відчуття казки. Лейла та Артур, обгорнуті в теплі куртки, ішли поряд, іноді зупиняючись, щоб помилуватися зимовими візерунками на вікнах магазинів. Місто було наповнене зимовим спокоєм, а вулиці виблискували від різдвяних прикрас. Їхні дихання виривалися у повітря хмарками, а сміх зливався з тихим зимовим мурмуром нічного міста.                    Цей вечір обволікав місто м'яким покривалом зимової казки. Світло від вуличних ліхтарів мерехтіло на снігу, створюючи відчуття чарівності. Лейла і Артур, гуляючи, відчували як їхні дихання перетворюються на пар у прохолодному повітрі. Вулиці міста були прикрашені різдвяними вогнями та гірляндами, додаючи атмосфері святкового настрою. Вони насолоджувалися спокійним вечором, відчуваючи спокій та радість від спільно проведеного часу. Природа була окутана м'яким сяйвом місяця, який висвітлював снігову покривалу та додавав ландшафту сріблястого блиску. Дерева з вкритими інеєм гілками мовчки стояли навколо, ніби вартові цієї зимової краси. Холодне, але ясне небо було усіяне зірками, які мерехтіли над містом, створюючи відчуття величі та спокою. Лейла та Артур, крокуючи повільно, відчували себе частиною цієї чарівної зимової ночі.