На концерті.

Ми прибули за зазначеною адресою, яка була написана на квитках. Звичайно мій настрій вже не був таким радісним, але я спробувала, принаймні, заспокоїтися. Я йшла і для себе підмітила, що людей були вже достатньо багато. Це був мій перший візит на концерт свого улюбленого гурта, і тому я хвилювалася. В передчутті чогось неймовірного мене почала турбувати спрага. 

Стас йшов поряд, він був спокійним. З іншої сторони йшла Асюта, вона постійно щось теревеніла, щось розказувала, я її не слухала, а ось хлопцю навпаки здається подобалася вся ця іронічна ситуація, здавалося ніби вона його навіть забавляла. Можливо мені треба просто розслабитися, подумала я. Ще ніколи я не була такою, як сьогодні, нічого протизаконного моя подруга наче і не зробила, навпаки я повинна радіти, що ми ось так разом йдемо на концерт, але що тоді не так? 

-Агов, подруго, ти нас чуєш, - схаменулася я, коли почула Насті голос.

-Так, а що!? 

-Ми тут обговорюємо, що можливо було б непогано, щось купити випити, то ти як х нами? - додала дівчина.

-Тобто, я буду сік, - промовила я, вдаючи правильну, але сама розуміла, що напевне б не відмовилася від чогось міцнішого, аніж сік. 

-Тю, ти зараз серйозно, тобі ж вже 18, ти маєш право на щось більше, аніж сік, ми зі Стасом візьмемо малиновий шейк, то може і тобі взяти? - запитала.

-І що, якщо мені 18, то треба починати пити ? - крикнула я на подругу. Але одразу схаменулася. - Вибач, ні я все ж таки зупинюся на сокові. Дякую. - з гіркотою промовила я.

-От і добре, Стас ти зі мною, а то самій якось лячно йти. - звернулася до хлопця. Несподівано до нас підійшов наш зі Стасом спільний однокласник Руслан. 

-О привіт, друзі, я тільки но приїхав, вирішив знайти Лейлу, подумав, що добре б було скласти компанію, але не знав, що і без мене вона вже є, то що, ви не проти, якщо я приєднаюсь до вас? - з посмішкою промовив він до нас. Не знаю чому, але на душі стало спокійніше. Якщо Руслан тут, то і Настя швидко переключиться зі Стаса на нього, а мені наче цього і потрібно було, адже я знала, що Насті подобався Руслан, але з приходом Стаса до нашої школи, Настя якось дивно почала себе поводити, і тепер я заплуталася однозначно. Спитати, якось слушної нагоди не випадало, а зі спостережень, це були лише мої здогадки. Ми усі дружно привіталися з Русланом та сказали, що тільки за, те аби він був з нами. Тепер нас було четверо. 

- Через 15 хвилин, початок концерту, а ми так і не купили, чогось випити, сумно, адже я нестерпно хочу випити, до того ж потім пробитися через натовп людей буде дуже складно, як і складно знайти особливе місце для фанатів, то що хто зі мною піти по випивку? - запитала в котре Настя.

-Давай я, Насть, пішли, - одразу ж відповів Руслан. А мені наче камінь з душі. Тепер я спокійно зможу поспілкуватися зі Стасом. Хлопець наче цього теж чекав.

-Може поясниш нарешті, чого вона с тобою сьогодні приїхала? - почала я розмову першою, коли Руслан з Асютою пішли. Ці слова давалися мені важко, і я розуміла, що ось ось взірвусь від хвилювання і образи. І чого це я, вкотре прокручувала у себе у голові це питання? Він просто брат моєї подруги, я не повинна злитися, через те, що вони сьогодні разом, до того ж якщо я довіряю своїй подрузі. Але з останніх моментів, мені було все важче це робити. Настя точно, щось приховувала. І він просто товариш дитинства. Я ще більше посумнішала. 

-Лейло, ти чого, я...- не встиг вимовити далі хлопець.

-Сьогодні був чудовий день, чудовий для нас обох, я мала надію, що він так і закінчиться, то як так вийшло, що Настя опинилася тут, вона ж хворіла, чи ти про це нічого не знав, ох, да, ви ж живите під одним дахом, але нічого один про одного не знаєте, - не зупинялася я. Я розуміла, що кажу дурню, що все що я кажу, це не я, це все моя образа. Хлопець стояв і уважно мене слухав. Через коротку мить, коли я закінчила, я опинилася в обіймах Стаса. Раділа в той момент я, напевне ні, образа як пухлина тільки наростала. Але я не відштовхнула його від себе.

-Ти все не так зрозуміла, Лейлі, - почав заспокоювати мене хлопець, - ще міцніше стиснувши мене та гладячи мене по волоссю. - Прошу, не ображайся, усе вийшло випадково. Просто повір мені. Так Настя дійсно моя зведена сестра, як ти зрозуміла, і тільки. Між нами нічого і ніколи не було і бути не може. Будь ласка, розслабся, я тобі не ворог. А Настя тим паче. Лейло, будь ласка, не ревнуй. - додав він. А мені аж у серце вкололо. Все було так солодко сказано, до останньої фрази. Я швидко відсторонилася, і наче прийшла до тями. Хлопець здивовано подивився на мене, поглядом промовляючи, ти чого? А я зрозуміла, що своїми допитами, навіяла оманливі уявлення щодо себе. 

-Я...я..я зовсім і не ревную, - просто сказала я. А сама зрозуміла, що мої щоки стали червоними. Намагаючись узяти себе у руки. - Не придумуй, я лиш хотіла дізнатися, як так трапилося, що Настя тут, хоча мені написала, що хворіє, тобто, вибач, що потурбувала цим запитанням тебе, а мала б свою подругу, - швидко додала та через силу посміхнулася. - Ти цей, не ображайся, за те що накричала, я сама останнім часом сама не своя, - додала я. Хлопець нічого не відповів. Лише посміхнувся. 

Невдовзі повернулися Руслан і Настя. З напоями у руках. 

-Ну що ходімо, - сказала Настя. -До початку залишилося п'ять хвилин, тому думаю нам треба поспішити, аби не запізнитися. 

Прийшовши на місце, я була ще більше вражена. Велика сцена, багато людей. Майже повсюду прожекторні ліхтарі, освічували усе навколо. Ми примостилися на лівій стороні майже біля сцени. Ось ось з хвили на хвилину повинен був початися концерт. Усі фанати вигукували щось, хтось знімав, хтось як і ми пив якийсь напій. 

Я дивилася на друзів вони усі виглядали по особливому щасливі. Я навіть трішки розслабилася. Та зрозуміла, що усе, що не робиться на краще. Стас стояв біля мене. Вдивлявся на гурт, який співав на сцені, а я ще раз про себе підмітила, те, що хлопець був неймовірно гарний. Настя та Руслан розмістилися попереду нас. Ми були позаду них. Настя раз за разом щось обговорювала з Русланом, а хлопець наче був і не проти. Вони виглядали щасливими. Усе склалося як найкраще. Я зрозуміла який чудовий вечір. Адже, що може бути кращим, аніж близькі друзі, улюблений концерт улюбленого гурта, та купа емоцій.