Концерт

 Прийшовши додому, я почала перш за все вибирати у чому хотіла б піти сьогодні на концерт. Часу зоставалося не так багато, тому я вирішила переглянути свій гардероб. Діставши звідти чимало речей я зрозуміла, що багато з них стали мені малі, або ж взагалі були вже не такими привабливими. Ну і що його робити, думала я собі. Мама з татом будуть не пізніше сьомої, і до магазину далеченько. Я вийшла на двір, та побачила свого сусіда.

-О, Лейло, привіт, чого це ти тут сама стоїш, щось трапилося, виглядаєш стурбовано,- призупинивши свій байк біля мене, почав казати хлопець.

-Та ні, Артуре, все добре, просто....- я запнулась, побачила якусь літню жінку чи то мені здалося, яка сіла на тротуар дороги, вона була явно нетверезою, і їй було зле. Артур побіг зі мною. Я мала рацію, жінці було зле і вона негайно потребувала допомоги. Хлопець викликав швидку, я намагалась надати жінці першу допомогу, якої нас навчали в школі. Швидка приїхала досить швидко, я лише подякувала лікарям, та запитала до якої лікарні можливо її відвезуть. Лікар дав мені адресу, ми обмінялися номерами телефону. Швидка виїхала до лікарні. А мені чомусь стало не по собі. 

-Дуже шкода мені таких людей, - викинула я.

-Розумію, але кожна людина обирає свій шлях сама, ми не можемо всім допомогти, хоч би як цього не хотіли, - намагався мене підбадьорити Артур. - То, що в тебе трапилося? - спитав в мене.

-Тобто, ну, в мене сьогодні концерт, через пару годин, а мені б до магазину одягу було б непогано завітати, - відповіда. Явно розуміючи, що зараз Артур мені з цим допоможе.

-Тю, а ти ще пізніше не могла мені цього сказати, сідай, я відвезу тебе куди тобі там треба, і довезу назад додому у цілості та безпеці, - хлопець дав мені шлем, який мав завжди з собою, і я сіла. Ми рушили. Через деякий час ми були у магазині. 

-А, з ким ти йдеш на свій концерт, якщо не секрет, звісно ? - запитав мене хлопець коли ми були вже у середині.

-Ну, цей, це Стас, - зашарілася я і мабуть почервоніла. Хоч я би добре я і знала свого сусіда Артура, а все ж коли річ заходила за особисте, я бентежилась.

-Оу, то той, Стас, який новенький у вашому класі, я правильно зрозумів? А чому не з Настею, я гадав, що ви разом наче завжди.

-Ну, Асюта, захворіла, і взагалі, вона дивна останнім часом. Відтоді як з'явився Стас у нашій школі. А ще мене бентежить те, що коли Стас з'являється тільки но поряд десь зникає Настя, або він. Щось мені підказує, що це не просто все. Думаю, що згодом зможу розібратися в цьому. А на концерт як ти вже зрозумів так я дійсно йтиму саме з цим Стасом,який новенький.- відповіла я.

-Ну тут все ясно. Втюрилася вона у нього, хіба це не очевидно. Тільки, судячи з того, що він тільки от прийшов до вашої школи, в мене тільки два питання: коли ти так швидко вспіла з ним зблизитися, що вже на концерт запросила? І дійсно, можливо Насті він подобається, тільки от очевидно вона його знала раніше? Тобі так не здається?

Від цього мені і мову відібрало. Від здогадок Артура. Можливо все так і є. І Настя дійсно його знає. Тоді чому вона мені цього не сказала? Чому приховала ?А якщо це просто здогадки. Я явно не хотіла в це вірити, тим паче зараз, адже вечір обіцяв бути гарним, а цими ось розмовами з Артуром, мій настрій явно був зіпсованим трішки. Але я узяла себе у руки.

Примірявши декілька нарядів, в яких я б змогла піти на концерт, та вибравши ми покинули магазин. Хлопець, як і обіцяв відвіз мене додому. 

-Дякую, тобі Артуре, за поміч, - посміхнулася я і обійнявши по - дружньому хлопця. Він зробив те саме у відповідь.

-Звертайся якщо, що, я завжди поряд, допоможу, чим зможу, - відповів мені і поїхав, адже мав ще купу справ.

Я зайшла до будинку, одразу ж кинулася до своєї шиншили "Пиріжка".

-Ох, мій маленький, сумував за мною, зараз ми тебе нагодуємо, поприбираємо, - почала я промовляти до звірятка. Воно дивилося на мене своїми очинятами і мабуть не розуміло, що ото я до нього таке промовляю.

Подивившись на годинник, я почала збиратися на концерт, одягнувшись та зробивши собі мейк та зачисавши охайно волосся я попрямувала до кухні аби щось перекусити. З моєї голови чомусь не як не виходила жінка, яку увезли на швидкій. Треба б було набрати лікаря аби спитати, як у неї справи. Подзвонивши до лікарні та переконавшись у безпеці і, що жінка у більш нормальному стані, я доївши почала чекати на Стаса. Треба б було заввтати до неї. Хоча б апельсин принести, ось вирішила для себе, що завтра завітаю. Довились з ним, що він заїде за мною о п'ятій до мене додому, і ми разом рушимо на концерт.

-Ну ось, нарешті, - сказала я сама собі, коли у двері будинку подзвонили. Але моєму здивуванню не було меж, коли на порозі свого будинку я побачила не тільки Стаса, поряд стояла Настя, але ж вона хворіє, і що вона робить тут зараз разом зі Стасом ?

-Привіт, Лейлі, як справи? - так спокійно спитала подруга, ніби нічого дивного не відбулося, коли вони завітали до мене з хлопцем.

-Привіт, - просто і без усіляких емоцій привітався хлопець. 

-Ну, і, вам привіт, - ледь натягнувши посмішку, привіталася я з ними. І що вона тут робить? Я і справді не впізнавала своєї подруги. -Чаю будете?А то я скоро повинна їхати? - запропонувала я їм, у надії, що це все збіг обставин і тільки.

-А ти випадково не на концерт? То ми теж з тобою? Мого братика хтось запросив, але він у мене сама скромність, не захотів казати, хто є тією людиною,яка запросила його. - з якоюсь зухвалістю сказала дівчина. - Я ось теж вирішила приєднатися, якщо ви не проти, а можете це ти Лейло його запросила? - з якоюсь іронією промовила дівчина. - Якщо так, то дуже добре, повеселимося разом, ви ж не проти? Так? - додала. Ми зі Стасом переглянулися один на одного та змовчати. Хлопцю напевне, як і мені не подобалася ця вся вистава, яку влаштувала Настя! Але погодитися прийшлося. 

І ось ми вже разом їхали у таксі на концерт. Настя поводилася наче і нічого не відбулося дивного і, що все як повинно бути,але мені від цього було от ніяк не легше. Увесь час у душі я почувалася роздратованою, ще ніколи я не відчувала такої відрази до своєї подруги. Але цього не показувала. Не хотіла псувати цей вечір, але сама ж розуміла очевидно він був вже зруйнований. Тому я вирішила, що просто не буду звертати уваги, на всі ці провокації подруги. Ось зараз ми приїдемо і я буду насолоджуватися живою музикою своїх кумирів, свого улюбленого гурта.