Несподіванка

 Ось знову новый день. Нові надії. Вихідні! Неймовірне відчуття! Сонце зійшло та пробиралося крізь завіси. Здавалося, що воно грається своїми промінчиками зі мною. Мені зовсім не хотілося вставати.  І напевне воно б ще довго не могло розбудити, але до кімнати зайшла мама. 

- Доню, вставай, вже дванадцята година дня, а ти ще у ліжку, ану швиденько вставай, - мама прибрала занавісу та пекуче сонце зійшло прямісінько мені в очі. Мені зовсім не хотілося вставати і байдуже, що сьогодні повинні були приїхати родичі аби привітати мене з моїм 18 річчям. Нажаль, не всі змогли приїхати учора, ось тому мама вирішила зібрати всіх сьогодні та просто посидіти по сімейному. - Я тебе чекаю у вітальні, на сніданок, швиденько підходь, - повторила вона. - Потім мені допоможеш, якщо буде бажання накривати на святковий стіл. - вона вийшла з кімнати. 

  Мені нічого не зосталося як підкоритися. Хоча ще деякий час я поніжилася у ліжку. Покинувши ліжко, я узяла телефон за звичкою, було чимало привітань в Інстаграм та в Вайбері, також декілька неприйнятних від подружки Насті. Зазвичай, я відповідала усім одразу у свій день народження, але не цього разу. Я зайшла переглянути всі привітання спочатку в Інстаграм. Я помітила одного підписника, зайшла на його профіль, він був закритий, тому я з цікавістю підтвердила підписника, здивував нік, я аж усміхнулась "Солоденький ананасик", чесно кажучи, я ще довго сміялась, аж поки не згадала, що мама чекає. Я одягла свій ніжно коричневий халатик зверху, та швиденько спустилась до мами. На кухні вона вже встигла приготувати чимало смачненького та вже готувала солодке та святковий торт. Мама вміла пекти та куховарити також ідеально, взагалі вона була дуже талановитою жінкою, татові з нею дуже пощастило та мені також. Я зовсім не була на неї схожою, і після учорашнього дня зрозуміла чому. Я трішки відволіклась від цих думок, але зараз вони знову з'явились у моїй голові. І від цього стало ніяково та дуже сумно на душі. Мама була дуже рідною мені, але я не розуміла, чому вона мені ніколи нічого не розповідала про це все. Авжеж, я вже доросла, аби розпочинати розбірки на пустому місці, я вирішила, що підловлю певний момент та запитаю про все у неї до того ж зараз я точно розуміла, що на такі питання вона мені не дасть відповіді, адже схоже скоро цей дім буде заповнений багатьма мені знайомими людьми. 

- Сідай, ось, твій улюблений омлет зі шпинатом, та апельсиновий сік, швиденько снідай та біжи збиратися. А згодом будем стіл накривати, часу не так багато зосталось, - повідомила мені мамуся. Я узяла омлет та сік, згодом вже стояла та мила тарілку з чашкою. 

 Мій телефон зателефонував, дзвонила Асюта, вона повідомила мені, що з хвилини на хвилину прибуде, я сказала, що буду в душі, тому зустрінемося. Згодом я і справді була у душі. Прийшовши до кімнати там вже була моя подружка. Сиділа на пуфіку та вмикала в телефоні, її погляд спрямувався на мені. Ми привіталися та я почала збиратися, вибираючи собі сукню.

- Ой, як же мені сьогодні не хочеться бути в центрі уваги, аби ти тільки знала,- сказала я подрузі.

- Хех, вередлива ти дуже, а мені подобаються такі посиденьки, а чому ти мамі не розповісти про те, що тобі це не нуже подобається? - спитала Настя. Сьогодні подруга мені здалася дивною.

- Ну, не хочу засмучувати, до того ж я знаю як вона для мене старається, - тільки і мовила. Через хвилин 20 я сиділа напроти свого дзеркала та милувалась своїм образом. Сьогодні я одягла ніжно - блакитну сукню, волосся підкрутила у великі локони, Асюта допомогла мені з цим, зробила вечірній макіяж особливо мені сподобались тіні та глітер який мені учора подарувала подруга їми я і підвела свої очі надавши їм гарного відтінку, наостанок я підвела рожевою помадою свої уста та нанесла на свою шкіру приємний  солодко - свіжий  запах свої найулюбленіших духів "Версачі" рожеві. Мій образ був готовий. До кімнати постукавши завітала мама.

- Доню, ти неймовірна, надзвичайно гарна, я дуже пишаюсь тобою, - мама мене обійняла та поцілувала у лобик. - Привіт, Настенько, як твої справи, гарно виглядаєш, доречи, твоя мама сьогодні приїде? - помітивши її додала. Взагалі, що-що, а компліменти мама могла хоч цілий день говорити і де тільки у неї бралося стільки любьязності для всіх, цього мені не було зрозуміло, я навіть і собі хотіла такою бути, але розуміла, що не можу просто лицемірити, я була привітною звісно ж, але не настільки. 

- Здрастуйте, дякую, так думаю, так, і доречи не сама, з братиком, - якось іронічно сказала, щиро усміхнулася моїй мамусі та поцілувала її у щичку.  Мама зробила те ж саме у відповідь. Мама знала моїх подружок, особливо Асюту, адже дружила з її мамой дуже довго. Чомусь це все здалось мені дивним, братик? Який? Чому Настя мені ніколи про нього нічого не розповідала? 

- Дівчатка, якщо ви вже готові то може спуститися до вітальні, будемо на стіл накривати, тортик майже готовий, скоро вже і гості потихеньку повинні приїздити, обовязково познайомимося з твоїм братиком. – додала. Ми швиденько спустились. Та почали накривати на стіл. Через пару хвилин почувся дзвінок, за ним, ще, ще, ще. Тут були родичи, знайомі, загалом гостей зібралося чималенько. Мама сама усіх зустрічала, ми з Настею проводжали до столу. Через пів години ми усі разом сиділи за одним столом та спілкувалися. В двері подзвонили, мама спілкувалася зі своєю сестрою, а мені здавалося, що це все не моє, що я взагалі чужа, наче помилка, яку забули видалити з комп'ютера, мені чомусь на душі було сумно. Але я все ж таки не могла подати вигляду, що чимось стурбована, тому я натягнула усмішку, як тільки могла, адже не могла зіпсувати маминих старань. Кожного року одне й теж. Купа родичів та друзів, але усі чомусь обговорюють свої проблеми, така поведінка мені наче здавалась егоїстичною з одного боку, а з іншого, я розуміла, що це певна сімейна традиція і, що тільки в такі моменти дійсно вони можуть поспілкуватися про щось важливе і наболівше. Мама відволіклась тільки тоді коли у двері подзвонили, вона була такою заклопонаю, тому я вирішила відчинити сама. Відчинивши двері я заципеніла. Передімною стояла та сама жіночка, яку я бачила з вікна, і чому я в ній не впізнала маминої подруги та поряд з нею стояв Стас. А він, що тут робить? Невже, це і є той самий брат Насті?