Перекинутий келих

   Я трішки втомилась від гучної вечірки, вирішила відпочити, вийшла на балкон. Ніч була на диво теплою, але прохолодний вітерець змусив мене все ж накинути на себе плед. На небі з’являлися перші зірочки і десь в далечі світив якось по особливому місяць. У ньому я бачила обличчя, і ніби він мені посміхався. Дивлячись в даль чарівного нічного неба, я знову на мить задумалась."Щось з ними не те, при чому обидва вели себе дуже дивно! Можливо мені це лише здалося?". Ці погляди мене бентежили, як і сама поведінка. Можливо вони знайомі? Але чому тоді Настя мені про це нічого не сказала? Дивно! Через деякий час я почула дивні звуки з балкону, мені здалося, що хтось свариться, і я не помилилася. А сварились саме ті, від кого я зовсім не очікувала.

    Коли я обережно підійшла ближче, серце моє забилося ще сильніше. Це були Стас і Настя. Їхні голоси звучали напружено, і я намагалася зрозуміти, про що йде мова.

- Ти повинен зрозуміти, що це не твоя справа, Стасе! – звучало голосно і рішуче від Насті.

- Я просто хочу знати, чому ти так на мене дивилася. Чому ти так ведеш себе зі мною? – чулося в голосі Стаса якась тривога, ніби він намагався знайти відповіді на запитання, що його мучили.

- Це моє життя, і я сама вирішую, як поводитися і що робити. Ти не маєш права втручатися! – Настя була явно злісною і збудженою.

    Я стояла, прикрившись пледом, і намагалася збагнути, що відбувається. Мені здавалося, що я опинилася у центрі якоїсь таємниці, ключ до якої тримали саме вони двоє.

- Насте, я розумію, що ти хочеш тримати це в секреті, але чому ти не можеш довіритися мені? Ми ж друзі... – в голосі Стаса прозвучала нотка смутку і розчарування.

       Ці слова вразили мене. Якщо вони дійсно друзі, то чому між ними така напруга? Я вирішила не втручатися і пішла назад до кімнати, але мої думки залишились там, на балконі, разом із нерозгаданою загадкою їхніх стосунків.

        Вечірка продовжувалася, але тепер я відчувала, що в повітрі витає щось невидиме, неначе тонкий шар льоду, що покрив мої думки та емоції. Які ж секрети приховували ці двоє? І чому це так вплинуло на мене?

- Та ти зовсім ненормальний, чи ти зглузду з'їхав? Чому ти взагалі сюди приперся? - кричала Настя. А я стояла як вкопана.

- Чому ти верещиш, як перелякана, зараз хтось почує, - сердитим голосом мовив Стас.

- Я не хочу, щоб ти зіпсував цю вечірку! Ти вже встиг зробити достатньо шкоди! - голос Насті тремтів від гніву.

       Стас хапав повітря, ніби намагався знайти правильні слова. Він зробив крок уперед, і його голос звучав майже мольбою:

- Я лише хотів поговорити, Насте. Я не маю наміру нічого зіпсувати. Я просто...

- Ти "просто" що? - перебила його Настя. - Ти "просто" з'явився знову після всього, що сталося? Ти думаєш, все можна виправити одним вечором?

      Стас відступив на крок назад, а його погляд потемнів. Він видавався таким непроникним та загадковим, що я навіть не знала, чого чекати далі. Я стояла мовчки, вдихаючи холодне повітря ночі, і в моїй голові роїлися думки. Які секрети зберігають ці двоє? І чому вони так вплинули на атмосферу моєї вечірки?

        Вечірка була гучною, їх не хто майже не чув, а ось я навпаки, я була не далеко від тієї кімнати в якій вони були. Що відбувається я і сама не знала! Я стояла і не могла нічого зрозуміти, в голові були питання: "Звідки вони знають одне одного? Наскільки стали один одному близькими? Коли це сталося? Та чому Настя мені змовчала про це?" Я не розуміла зовсім нічого. Але зупинила себе на тому, що це не мої справи. Хай що там між ними не відбувається я не стану лізти в це. Тим паче я довіряла Насті, а ось щодо Стаса я почала сумніватись в його прихильності до себе. І чому все так складно у цьому житті."Час мине і я все дізнаюсь!", думала я про себе. Я подивилась на годинник на ньому вже була десята година вечора, пора закруглятися з цією вечіркою, то скоро мама з татом повинні були приїхати. Коли я спускалася сходами до вітальні та зали, то помітила на сходах перелитий келих, і це явно не були коктейлі, вино чи  віски, щось таке, дивно, але я такого не наливала, я підняла його і мені задзвонив телефон, дзвонила мама.

- Так, мамо, ні, ми вже закінчуємо, згодом всі підуть по домівках. Так, бувай. - Мама дзвонила, щоб переконатися, що все гаразд, я лише підтвердила її очікування. Але на душі було тривожно!  Спустившись повністю до вітальні, я оголосила, що вечірку скінчено, і що згодом повинні були приїхати мої батьки. Майже всі мене зрозуміли і без обурення покинули мою домівку, деякі навіть допомогли мені прибратися, в цій компанії зосталася моя подружка Настя. Вона вела себе спокійно, наче нічого і не відбулося пів години тому. Я лише спостерігала за її поведінкою. Ми швиденько поприбирали і я зварила нам усім кави. За чашкою кави та печивом ми ще трішки погомонівши про те, про це та розійшлися. Я провела всіх до дверей, попрощалася та вирішила прийняти ванну.

        Набравши гарячу ванну та додавши лавандової олії з морською сіллю, я прийнялася релаксувати. День видався важким, зауважила я про себе, хоча повинен був бути навпаки, недаремно кажуть, як день почнеш, так його і проведеш. Спочатку цей лист, потім зустріч через роки, ще якісь таємниці, але все ж таки я відмітила, що подарунки від однокласників і від батьків був неперевершеними. Поки я насолоджувалася ванною і аналізувала сьогоднішній день, з моєї голови  чомусь весь час не виходив Стас. Такий гарний та загадковий і в той же час такий таємний. Я дуже хотіла розгадати ту таємницю, моє серце калатало як скажене, а я лише все більше цього боялася. Невже я закохалася!? Ні цього не може бути. Просто він гарний, і голос у нього приємний ось і все! Можливо він зовсім не настільки надійний як мені здається!