Знайомі

    Після школи та уроків я ще раз нагадала своєму класу про те, що в мене вдома сьогодні вечірка, і що я запрошую усіх. Шість уроків минули не помітно. Часу в мене було обмаль, тому я швидко пішла до виходу зі школи та похапцем набирала свого тата, він не одразу відповів, та гіршим було те, що мені прийшлося викликати таксі, аби доїхати до салону в якому мені мали зробити макіяж та нову зачіску, таксі було не самим дешевим варіантом, хоча батьки і давали мені чималенький бюджет, але я не мала звички тринькати гроші на вітер, автобус мій поїхав і я не встигла на нього. Опісля я поїхала додому аби одягтися, і допомогти мамі з татом.

По дорозі додому, сидячи в таксі, я відчувала як серце б'ється від хвилювання та очікування. День народження - це завжди особливий день, але цього року він був особливим подвійно. Вечірка, нові емоції, новий етап у житті. Я вже майже уявляла, як моя кімната перетвориться на місце радості та веселощів, де музика, сміх та танці зливаються в одне ціле.

    Приїхавши додому, я швидко перебігла до своєї кімнати, де вже чекала моя вишукана вечірня сукня. Мама і тато, як завжди, допомогли мені з усім підготувати. Мама займалася кулінарією, готуючи легкі закуски та смачні десерти, а тато перевіряв звукову апаратуру та освітлення, аби все було ідеально.

- Лейло, не хвилюйся, все буде чудово! - мама підморгнула мені, коли я виходила з кімнати, вже повністю готова до вечірки.

- Я знаю, мамо, - відповіла я, усміхаючись. - Але все ж таки, трохи хвилююсь.

- Це звичайно, це твій день, - тато обійняв мене. - Головне, щоб ти отримала задоволення.

    Сонце вже почало заходити, і вікна мого дому заповнились м'яким, теплим світлом. Перші гості вже мали з'явитись. Я глибоко вдихнула, відчуваючи аромат маминих кулінарних шедеврів та нового парфуму. Сьогоднішній вечір обіцяв бути незабутнім.

 - Доню, ти неперевершена, - додала мама коли мій образ був готовий. Сьогодні я була по особливому гарною. Тато з мамою переглянулись несподівано, а я не усвідомлювала у чому справа. Потім тато кудись пішов, а мама заплющила мені очі та кудись повела. Я не могла збагнути у чому справа та коли мама розплющила мені очі я на хвилинку завмерла. Передімною стояв автомобіль та не просто автомобіль, а червона новенька "Tesla". Вона була червоного кольору, така крута та неперевершено гарна, що я навіть не знала, що й сказати. Час ніби завмер зі мною у той момент. Сьогодні день не очікувань, це вже точно. Коли я оговталась від вражень, тато запитав:

-Ну що, як тобі доню? - він усміхнувся.

- Як мені, ти ще питаєш! Оце краля! Вона настільки гарна та чудова, що мені немає що сказати. Тобто є - дяяяяякуююю, мамусю, татусю, ви найкращі. - я обійняла їх та поцілувала. Тато вручив мені ключі від авто, та запитав:

- Їздити вмієш?- тільки і мовив глузливо.

- Ображаєш, звісно ж вмію, хто ж мене навчав, хто був моїм викладачем, хи хи, - засміялася я, а тато з мамою підхопили.

      Цим літом я саме здавала на права, я давно маму з татом просила, щоб дали згоду, мама була не проти, а ось тато дуже переживав, оскільки маму він возив сам куди вона забажає, і також мене. Але коли я захотіла здавати на права, тато був категорично проти, казав що жінці, дівчині не місце на дорозі. Звісно я розуміла, що ця паніка була не через ці дурні стереотипи, а тому що тато дуже хвилювався.

- Але ж тато, я дуже сильно хочу, - мені через пару місяців вісімнадцять, ну будь ласка, - навідмінно від мами татове серце розтопити можна було на раз, два, три, але цього разу він дійсно був категорично проти.

- Доню, послухай, у сучасному світі багато жінок їздять на авто, але я вважаю, що їм не місце на дорозі, і тим паче тобі, - суворо казав він. -Якщо ти все ж так хочеш ми можемо з тобою позайматися, спробувати, якщо я переконаюсь, що ти дійсно серйозно налаштована на свою ціль, через півтори місяці ми з мамою домовимося про те, щоб ти здавала екзамени та навчалася на права. А поки поїздиш зі мною і навчати тебе буду я, ну що, домовилися? -запропонував тато.

- Я обов'язково тобі доведу, що я серйозно до цього налаштована. - серйозно промовила я.

        Власне, так ми і почали мої "уроки водіння". Тато був строгим, але справедливим вчителем. Ми виїжджали на полігон, де я мала змогу вчитися паркуватися, робити розвороти та, звичайно ж, відпрацьовувати їзду в місті. Іноді це було складно, але я чітко розуміла, що це допоможе мені стати хорошим водієм. Тато казав, що найважливіше на дорозі – це уважність та спокій. І я старалася цього дотримуватися.

       Коли я нарешті здала на права, тато був такий пишний, що не міг втримати сліз. Він пригорнув мене та сказав, що я зробила його найщасливішим батьком на світі. Це було дійсно важливо для мене. Я відчувала, що здобула не лише права, а й татову довіру та гордість.

       А тепер, стоячи перед червоною "Tesla", я розуміла, що це не просто подарунок, це знак того, що я виросла, що мама і тато бачать мене дорослою та самостійною. Це було більше, ніж я могла уявити, і я відчувала величезну вдячність за таку довіру та любов.

- Ми з мамою вирішили, що ти готова до цього, Лейло, - сказав тато, подаючи мені ключі. - Ми пишаємося тобою. Будь обережна на дорозі.

  Я обійняла їх обох, відчуваючи щастя та відповідальність. Цей день був по-справжньому особливим. Моя перша машина, моє вісімнадцятиліття, і вечір, який обіцяв бути незабутнім. Я знала, що це тільки початок, а попереду мене чекає ще багато цікавого та захоплюючого.