12.1. Мішка

Прокидаюся від краплі поту на губах. Спека неймовірна. Влітку вдень неможливо спати, особливо в такій тісній квартирі, як у Жені. Та що поробиш, як це житло в мене лише на деякий час і треба бути вдячним братові й за такий прихісток. А нічна робота в клубі змушує спати лише в такий час задухи.

Швидко прокинувшись, бо вже петухи всю сраку заклювали, вмикаю вентилятор та складаю незручне розкладне ліжко. Та знов таки, треба бути вдячним і за це. Поки займаюся постільною білизною, кидаю погляд на настінний годинник. Третя година дня. Скоро має відбутися нарада і я її побачу.

Усмішка з'являється на обличчі без моєї згоди, та я стримую свої бажання, якими заволоділо моє чоловіче тіло при згадці про неї. Без душу не обійтися. По-перше дуже спекотно, по-друге, холодна вода завжди втихомирює такі бажання.

Та спершу гаряча кава і чищення зубів. Навмисне тягну час, щоб згадати ту ніч, нашу ніч, а вже потім освіжитись і змити це збудження. Іноді і я роблю собі поблажки. До речі, як і тої ночі зробив. Знайшов же час!

Святкуючи її день народження, нами обома керували почуття. Тоді стало зрозуміло, що вони в нас схожі і моя симпатія повністю взаємна. Та що там симпатія! Це кохання, не менше... Яке може стати для нас, як і найвищим ступінем щастя, так і найболючищим досвідом.

Тієї ночі кілька годин підряд ми цілувалися та пили шампанське, яке саме і було винуватцем таких подій. В кімнаті ставало все спекотніше, мої руки досліджували її тіло, а її моє. Якимсь чином моя футболка тоді опинилася на підлозі. Як ще штани досі були на мені, а її суконька лише підскочувала до непристойного рівня стегон, але не стягувалася з неї — досі дивуюся. Та зараз радію, що нам вдалося стриматися. Особливо мені. Навіть не тверезим розумів, що в моїх руках дівчинка — невинна та зовсім незайманна.

Коли я поцілував її вперше, а потім вона зізналася, що то її перший раз — я мало не четвертував себе за такий вчинок! То ж тепер поруч з нею не міг дозволити без її згоди робити нічого зайвого. Я не з тих, хто не питає дозволу у дівчат. Я не такий, як той... скотина.

Гнів заповнює мене повністю, бажаючи вийти назовні. Не стримуючи себе, стукаю з усієї сили по стіні кухні. Кулак впирається в шпалери і через хрускіт кісток гнів трохи виходить на волю.

Але мене досі рве. Не можу заспокоїтись! Нащо я це зробив? Нащо втягнув її в цю справу?!? Нащо її змушую йти туди, до нього?!? Невже це гідна чоловіча поведінка?!?

Той самий кулак летить наступної митті у поверхність кухонного столу, котрий здригається під натиском і тріщить. Але мені мало. Я б'ю по ньому вдруге вже обома кулаками, гримаючи з усієї люті, малюючи на обличчі шалений оскал. Я собака після цього! Останній собака з купую вошей!

Трохи заспокоївшись фізично, опираюся об стіл ліктями та кидаю в долоні свою пику. Протираю її відчайдушними та різкими рухами, просувуючись долонями до маківки голови.

Дідько! Не міг я іншої дівки знайти? Так намагався ж. Погано старався? Еге ж. Тільки з тими німфоманками з клубу, котрі напиваються та самі напрошуються на пригоди з чоловіками, зовсім неможливо домовитися ні про що. Вони й тримати язика за зубами не вміють і погано виконують роль цнотливої, забувши вже, що це таке. Скільки таких недолугих актрис забракували на вечірках? Ще й підозри до Руслана починались, бо не може менеджер так часто міняти моделей.

Мишка наша остання надія і всі ми дуже радіємо, що наші сподівання поки що виправдовують себе. Вона підійшла по всім параметрам. Руслан мене навіть хвалив за вибір. А я що? Я просто в ту ніч в клубі їй допоміг. Звичайно, не просто за "спасибі".

Про що я тільки думав, коли сфотографув її по приїзду в квартиру після клубу?!? Знімаючи з неї те соромне плаття, я помітив напрочуд дивовижну гладкість дівочої шкіри та її принадність. Молода і повна сил, вся природня, без усяких татуажів на обличчі чи густих нарощених вій. І груди її, і вся натуральня. Словом, красуня, яких ще пошукати. От тільки не твереза і незнайома мені.

Тієї ночі я познайомився з нею першим. Без її згоди. Торкаючись її тіла, я зробив декілька фотографій. Як відвертих, так і не дуже. Вона була далеко не першою, кого я примітив на роль "жертви для містера Х", тому я знав, що дівчата так просто не хочуть ризикувати собою, тому — тиск на совість і компромати були моїми інструментами. Опустився нижче плінтуса з цим всим, але що поробиш, як марив жагою помсти.

Та як я тоді міг знати, що Мишка насправді невинна і незаймана? Як я міг передбачити, що я відчую до неї таку гамму почуттів і закохаюся? Не знав нічого. Лиш хотів досягти свого і знайти героїню для операції. Вже потім, помалу знайомившись з нею ближче, допомогати почав від всього серця, а не заради чогось, і, розуміючи, що у дівчинки немає захисту, взяв її під свою опіку.

Тепер мені всередині пече. Здається, я останній негідник в світі і не заслуговую на таку ніжність до себе. Маніпулятор! В свій день народження Мишка зізналася, що вона зиче мені добра, що я їй почав навіть снитися, і щоб я нарешті заспокоївся, вона згодна на все, навіть стати жертвою того тирана!

Бовдур. Який же я бовдур! Огида до самого себе стала поперек горла. Поки не пізно і поки пам'ятаю, заглядаю до галереї в телефоні. Там знаходжу знімки, які відправив в ніч з п'ятниці на суботу Фотографу та Руслану, які оцінили Мишку та узгодили спробувати її на роль моделі, і ті відвертіші знімки, на яких вона оголена по пояс, і які я хотів використати у якості компромату, якщо вона не погодиться на справу. Яке щастя, що до цього не дійшло і вона так і не дізналася про мої наміри і ці фото. Дізнавшись — вона б тільки розізлилась, змусила мене б ще більше страждати, кричала б на мене, вбиваючи мене словами. І це для мене було б болючище, ніж невдала спроба помсти.

Видялаю фото, на які останні дні частіше дивився, згадуючи наші поцілунки. Та з цим треба буде зав'язувати. До кінцевого пункту нашої операції лишились лічені години. Вже майже тиждень, як Мишці вдається тримати увагу того покидька, ім'я якого навіть бридко говорити. На щастя, все поки що йде за планом і Мишці ніхто не нашкодив. Навпаки — їй дарують квіти, увагу та коштовні прикраси.