9.1. Мишка

Злякалась, що мене примусять приймати участь в якійсь, хай би вони щезли, оргії. Але виявилося, що просто поговорили. У цієї дивної, мало не секретної трійці, виявилася справа до мене. До того ж, дуже серйозна, невідкладна, в якій без мене ніяк.

Оце так хвилина слави! Невже я така потрібна і важлива персона? Сиджу собі, з краю, на дивані й відчуваю себе вкрай вразливо. Нонна виявилася дуже привітною і дружелюбною. Вона єдина до мене усміхалася, на відмінну від серйозного Руслана та Михайла, який помітно нервував. І чим більше я дізнавалася про їх справу, яку вони гучномовно охрестили операцією "Подарунок", тим більше неспокійно поводив себе Міша. Добре, що основне лаконічне пояснення вела Нонна, а не цей нервово-хворий, який смикався і лиш кидав поодинокі доповнення до роз'яснення. Від Руслана почула лиш декілька реплік на початку та наприкінці.

Вся справа виявилася в тому, що є один чоловік в місті. Багатий, впливовий, але вкрай небезпечний. Він меценат й корчить із себе благородного, цікавиться мистецтвом, але в нього одна єдина слабкість — він любить приводити на квартири незайманих дівчат під приводом вечері чи демонстрації картин, абощо, і потім робить з ними дещо ненормальне.

Як виявилося, за років десять, за ним закріпилося вже близько п'яти, якщо не більше, справ про зниклих безвісти дівчат. І це, якщо не рахувати справи про вбиства. Втім, в поліції та у вищих судових інстанціях, вбиствами ті справи не вважають, оскільки вирок суду завжди зводиться до "самогубства". Гроші вирішують багато що. Меценати, меценатами, але ж не тільки в культурну чи в соціальну сферу вони вкладають свої кошти. Правоохорона система також має своїх меценатів.

Михайло, Нонна та Руслан виявилися шляхетною трійцею, мало не борцями за справедливість, такою собі бандою "Робін Гуда нашого часу". Про їх зацікавленість в справі вони не уточнили, але натякнули, що так чи інакше всім трьом той меценат перейшов дорогу.

Їх мета — вивести багатія на чисту воду й нарешті покарати його за всі гріхи, ще й так, аби він не зміг відплатитись нічим. Для операції потрібно була ще юна дівчина, нове обличчя, яке б зацікавило багатія, та й не просто, а щоб це знайомство закінчилося зустріччю в неформальній обстановці.

Руслан обертався в досить елітних колах суспільства та й був дійсно модельним менеджером, то ж було прийнято рішення, що зацікавить мецената модель-початківець. Завданням Михайла було знайти дівчину. Нонна відповідала за лекції хитрощів та лайфхакам, як спокусити та обвести навколо пальця цього Містера Х, тобто мецената.

Для мене було великим здивуванням почути, що це найголовніше завдання у розкриті особистості багатого маніяка, доручили саме мені. Сказали, що я підходжу по усім параметрам — вродлива, юна, й невідома. Соковите м'ясо, так би мовити.

— Та ти, мабуть, не погодишся на таке, — підсумував Руслан, сідаючи по-діловому на стілець. — Мала ще для таких дядечок. На вечірці он тестував твої здібності, а ти все псувала. І зараз зіпсуєш.

Я аж закіпіла від роздратування. Це я все зіпсую!?! Та я ж номер один з найвідповідальніших дівчаток! В школі мене в приклад вчителі ставили і доручали берегти гроші класу на обіди. Я взагалі, можу все! І все в мене вийде!

— Не зважай на нього, рибко, — замурчала симпатична дівчина, котра була на моєму боці та з самого початку вже повірила в мене та мої здібності. — Краще тебе ніхто не зможе це зробити. Ну то як? Так чи ні?

А мені то що? В мене виклик від Руслана і віра в мене від Нонни. А в очах Михайла надія. Але ті очі свої він часто відводив. Чомусь здалося, що він найбільше зацікавлений в цій справі і його завдання зводиться не просто до пошуку головної дівчини, приманки на живця... І як же я можу відмовитись? Не дарма ж він боявся все це мені розповісти. Йому чи соромно, чи важко просити допомоги. А втім, контракт змусити підписати було легше? Щось тут не так.

— Я погоджуюсь. Але в мене є умова. Більше ніяких таємниць і щоб основний час мене відвозив Михайло на завдання. Я ж чого на вечірці тоді все псувала? Бо з тобою важко спілкуватися, Руслане. Бери приклад з Нонни — в переговорах їй нема рівних, — поставила я, з гордо піднятою головою, на місце одного із своїх... вже спільників.

І тільки зараз до мене дійшла вся суть того, що відбувається і на що я підписуюсь.

— А справа ж не кримінальна, ні? — питаю і бачу неоднозначність у Михайловому погляді. Надія втопилась в решті загадок, які мені захотілось спіймати на вечерю.

— У всякому випадку, тобі нема про що хвилюватися. Ти не робитимеш нічого крімінального і з тобою нічого не станеться, — запевнила Нонна, провівши долонею по своєму волоссю.

— То я згодна. Я зможу. З чого починати? — не зволікаю ні хвилини, чим дивую публікую, котра оживилася. Моя відповідь, наче горохом по голові, розбуркала трійцю й викликала в них непідробні емоції.

— Першою сходинкою, мала б бути вечірка, на яку я прохав тебе з'явитись, але ти не схотіла, тому почнімо з фотосесії, — прискіпливо дивиться з невірою в те, що я добровільно погоджуюсь на все це дійство, але розповідає Михайло. — Фотосесія має відбутися сьогодні. І вона в стилі НЮ. Не хвилюйся, я відвезу тебе у фотостудію.