Пролог

— Тягни її сюди!

— Ха! Я думав прямо в залі.

Здоровий хлопець, схожий обличчям на гориллу, зареготав, розчепіривши настіж рота, й схопив за обвислі руки сп'янілу дівку. Його сміх був гучніше музики, ще граючої на фоні.

— Пацани вже чекають. Ворушись давай з нею! — керував процесом ще один здоровань, розміром з гардероб, вивалившись з дверей іншого приміщення за метрів п'ятнадцять.

Шлях до дверей з табличкою "Тільки для персоналу" пролягав через зал зі столиками, тому гориллоподібний не вигадав нічого краще, як звалити дівоче тіло собі на плече, як робив це з мішком картоплі вдома в селі. Хоч його власні габарити не дозволяли витанцьовувати гопака серед доволі вузького проходу, але понести п'яну дівку на собі було ліпше, ніж волочити її по підлозі, зачіпаючи ряд столиків.

Тіло не прочулась, але вимугикувало якісь звуки. Хоча — порося й те зрозуміліше хрокало.

Коли ж занадто коротка та блискуча сукня попелястого кольору піднялася до смужки сідниць та майже оголила їх — горилла лязгонув саме по цьому місці і знов зареготав. Це спричинило пробудження дівчини, яка змогла промовити щось краще, ніж свої мугикання.

— Віт-ди! — почулося десь з-під пасма волосся, кольору молочного шоколаду, що звисало кінчиками вниз з-за спиною Тьомича.

Шкода тільки, що розібрати все ж було важко, що саме хоче сказати дівка. Але її і без цього ніхто не слухав. Здоровань, керуючий процесом, розпахнув вдруге двері з табличкою і оцінив довгі дівочі ноги, які нерухомо звисали з плечей його колеги, вдягненного ідентично.

— Тьомич, хоч пружні ці диньки?

На питання зустрічаючого, Тьомич лише видав свист та своє короне реготання. Судячи з його фізіономії, це і було задовільненною відповіддю.

— По-а-а-о! — гучніше викрикнув живий мішок картоплі.

— Вона ще у свідомості? То це ще краще, ніж ми думали! Якщо буде пручатися — буде веселіше, — зрадів здоровань, стоячи на порозі та приймаючи гостю. — А ну зніми її з себе!

Горилла Тьомич слухняно виконав наказ та не дуже обережно зняв із себе тіло, від чого дівчину захитало в різні боки. Спроба поставити її на ноги увінчалась невдачею, тож бугаї схопили її за обидві руки, не даючи впасти остаточно.

— Ото ще лярво! Не зайдеш, як королева, отже затягнемо, як корову! — незадоволенно пробурчав, керуючий, перехоплюючи і другу дівочу руку в свою. — Бери її за ноги, Тьомич!

— А-у віт-єпи! — знов закричала п'янюща дівчина із заплющеними очима, голова якої кружляла по своїй осі, ніби яблуко на блюдці.

Здоровані, взявши її за ноги і руки, ніби різану теличку спиною вниз, а копитцями доверху, спритно занесли до кімнати свій трофей. Там на них чекало ще двоє хлопців, які в цей момент залили в свої горлянки рідину з градусом.

— Е-е! А чого ви це самі розпиваєте наше багатство, а нас не чекаєте? — зарепетував Тьомич, кинувши ноги, взуті у високі ботфорди, десь посередині невиличкої кімнати з шафами та декільками моніторами на робочих столах.

— От і приїхали, мала, — повторив і собі другий здоровань, повторивши дії Тьомича та попрямувавши до столу з чарками та пляшкою спиртного. — "Пєрвим дєлом водачка, ну а дєвачкі — а дєвачкі патом". Все рівно не ворушишся, — додав, жартуючи.

Чарки скоро наповнились і були майже пригублені, а тост: "За гарячу нічку" вже вигукнутим, як раптов у відчиненних дверях з'явився ще один габаритний велетень:

— Ви знов за своє! 

— А ти знов припхався зі своїми нотаціями? Тобі що, шкода? Однією шльондрою менше, однією більше, — ще тримаючи чарку повною, звертався до новоявленного той, що керував процесом.

— Кого ви з себе уявили? — хлопець окинув поглядом напівпритомну дівчину на підлозі та четвірку героїв. — Я вас просив більше такого не робите, Борисе!

— А хто ти такий, взагалі? Середньостатичний охоронець, — презирливо фиркнув йому опонент, вже ковтаючи вміст чарки одним махом. — Я твій начальник і ти не можеш мені роздавати вказівки.

— Старший охоронець, Борю, — це не велике цабе. Тягнути свої лапи до дівчат не входить в твої обов'язки.

Четвірка завмерла, слухаючи звинувачення одного зі своїх колег. Всі дружньо поставили чарки на стіл та зневажливо зиркнули на нього.

— А це бонус-плюс від закладу, — відмахувався Боря, вже підходячи до лежачої дівки та присідаючи поряд з нею. — Масаж від, вдячного за танці, персоналу, — руки нахабно торкнулися відвертого декольте та пірнули під сукню там, де здіймались два пагорби.

— Забери від неї свої брудні руки! — хлопець кинувся з ярим звинуваченням до начальника, але його перехопив Тьомич разом з ще одним подібним бугаєм, схопивши за руки. — А якби з вашими сестрами чи доньками так поводились?

Тьомич послабив хватку, раптово змінивши вираз обличчя з тупої мавпи на людину. Це дало фору неочікуванному гостю і він, звільнивши свою ліву руку, штовхнув замисленного Тьомича додолу вниз. Хапач правої руки також швидко був відкинутий назад кільками ударами по щелепі, але Тьомич вже повернув собі гориллоподібний стан, тому кинувся на кривдника:

— Ти що влаштовуєш тут?!? — замахнувся на нього кулаком, але той вправно ухилився і за лічені секунди відправив його в нокаут вдруге.

— Відчепись від неї, Борю! — звинувачувач знов наполягав на своєму, давши прочуханки двом своїм колегам, але старший охоронець не відступив ні на крок, ще міцніше стиснувши груди під тканиною.

Тьомич ще раз вскочив на ноги, тримаючись за підборіддя, очевидно бажаючий помсти за неповагу. Підступитися вирішив зі спини, але йому не вдалося — за секунду спина нагнулась, а чужа нога збила ноги Тьомича, ніби кеглі для боулінга. Горилла знову опинилась на підлозі, стукнувшись потилецею об тверду поверхню.

Ще один чоловік — найменший зростом та вагою, вдягнений дещо не по формі, залишався осторонь. І лиш Борис, залишивши дівочі груди у спокою та підвівшись на ноги, з частинкою іронії змішаною із самовпевненністю, промовив:

— Ти диви — прям борець за дівочу честь та справедливість. Майкі, і давно ти в адвокати записався?