Розділ 9
Час в компанії Леоніда пролетів дуже швидко. Закривши магазин, він підвіз мене до будинку. Прихопила пакет з подарунком і попрощавшись з Леоном пристрасним поцілунком, поспішила додому. Скоро повинна прийти Юлька.
Батьків удома не було. Вони зібралися сьогодні на відпочити з друзями і поїхали на річку.
Тільки сіла вечеряти, як почувся дзвінок у двері. Точно Юля, ніхто інший!
– Привіт! – відкривши подрузі двері, привіталася я. – Вечеряти будеш?
– Привіт! Ні, я не голодна, – вона пройшла в зал і включила телевізор.
Швиденько повечерявши, я покликала її до себе в кімнату. Юлька з розмаху впала на ліжко і сказала:
– Розповідай! Я цілий день чекаю! Не можу більше терпіти!
Вийняла коробку з сукнею і простягнула їй.
– Що це? – запитала вона, відкриваючи пакунок.
– Подарунок Леоніда, – я схрестила руки на грудях і спостерігала за Юлькою.
– Мати рідна! – вона вийняла чек і подивилася на мене здивованими очима. – Ти бачила, скільки воно коштує?
– Звісно. Це я йому це плаття і продала, – Юлькіні очі полізли на лоба. Я засміялася. – Ще й сама і вибрала.
У двох словах переказала подрузі історію. Вона слухала мене з відкритим ротом.
– Слухай, а плаття дуже гарне, – Юлька передала мені його. – Одягни, подивлюся, як ти виглядаєш.
Одягнувши сукню, я показово покрутилася перед подругою.
– Ти шикарна, Ді! – присвиснув вона, дивлячись захопленим поглядом. – А з чого це він тобі такий презент зробив? Ти з ним, що, вже переспала?
– Ти хвора на голову чи як? – її питання обурило мене. – Я з ним знайома два дні!
– Пфффф, і що? Це ще нічого не означає, – вона лягла на спину і закинула руки за голову. – Я з Джоном переспала в той же вечір, як познайомилася.
– Яким ще Джоном? – я не розуміла, про кого йде мова.
– Так з тим хлопчиною, що тату мені набив, – вона закрила очі і солодко потягнулася. – Взагалі–то, його звуть Іван. А в компанії він Джон. Він такий сексіііі. Так ніжно гладив мене по шкірі, роблячи татушку. Я тоді так збудилася ...
– Юль, це ти сказала Леоніду, де я працюю? – я вирішила перебити її розповідь, інакше б мені довелося слухати подробиці її інтимного життя. Я зняла сукню і склала її назад в коробку.
– Ніфіга не я, – вона замотала головою. – Я вчора навіть вдома не ночувала.
– Що?! – мене сильно здивувала її відповідь.
– Так, я зависла у Джона на хаті, – вона посміхнулася. – Батя психує, що я вдома не ночую. А мені пофіг. Я бережуся, завжди є з собою, – вона покопалася в сумці і витягла сріблясту упаковку. – Я дурницями не займаюся, не хочу залетіти в вісімнадцять.
Юлька поклала мені презерватив під подушку.
– Ось, матимеш. Думаю, це скоро тобі стане в нагоді, – вона розсміялася.
– Та йди ти! – я густо почервоніла. – Прибери це геть!
– Добре, добре, – вона поклала презик собі в сумку. – Розкажи, де це ви вчора їздила?
Не вдаючись в подробиці, розповіла їй про свою нічну прогулянку.
– Чуєш, Ді, а ти з ним хоч цілувалася? – Юлька залилася сміхом.
– Ей, ти мене вже дістала! – зопалу випалила я. Вона навіть не звернула уваги на мою репліку, а просто продовжувала сміятися.
– О, а покажи мені той малюнок, що ти недавно намалювала, – абсолютно серйозно попросила Юлька.
Я на секунду завагалася. Не знаю чому, але мені було трохи соромно. Можливо, тому, що він був занадто відвертим? Або занадто особистим? Зрештою, я вийняла альбомний аркуш і передала його їй в руки.
– Вау! Це дуже круто! – не відриваючи погляд, захоплено вигукнула подруга. – Так красиво намальовано! Образ цієї жінки ...
Юлька замовкла. Вона дивилася то на мене, то на мій малюнок.
– Точно! Ця жінка – це ти! – вона простягнула листок мені. – Подивися. Хіба не схожа?
– Ну, не знаю, – я подивилася на дівчину, яку зобразила на малюнку. – Можливо, щось є схоже.
З Юлиної сумочки зазвучала мелодія. Вона вийняла телефон і відповіла на дзвінок. Судячи з розмови, дзвонив її батько. Поклавши трубку, вона скорчила незадоволену гримасу.
– Блін, Ді, я повинна йти, – вона сумно подивилася на мене. – Старий хоче поговорити зі мною. Моралі читати буде. І відіспатися мені треба. Майже всю ніч не спала, – вона грайливо мені посміхнулася. – Розумієш про що я?
– Угу. Тільки давай без деталей, – попросила я.
– Окей, – вона розсміялася. – Я побігла. Зідзвонимося!
***
Понеділок на роботі видався напрочуд спокійним, і я раділа, що тиждень почався вдало. Світлана Петрівна, як і обіцяла, ввечері навідалася в бутік. Зробивши звірку, вона відпустила мене додому. Моєму здивуванню не було меж, коли я побачила Леоніда, який чекав мене в машині, щоб відвезти додому.
Наступні дні він також підвозив мене з роботи до дому. Мене веселило, як сусіди перешіптувалися між собою, коли величезний Хаммер під'їжджав під під'їзд, і з нього виходила я.
Єдине, що мене турбувало – як розповісти батькам про Леоніда. Я навмисно відтягувала цю розмову. Все ніяк не могла зважитися її почати.
Серед тижня на мою електронну пошту прийшов лист, яке я чекала майже цілий місяць. Це було підтвердження мого вступу на кафедру дизайну в Київський університет. Ура! Тепер я офіційно стала студенткою.
Непомітно прийшла субота. Відкладати розмову з батьками вже не вийде. Поговорю з ними сьогодні ввечері.
Коли повернулася з роботи, тато з мамою дивилися телевізор. Ох, я страшенно схвильована. Серце колотиться з такою силою, що в скронях віддає. Перш ніж зайти в кімнату, зробила глибокий вдих, щоб заспокоїтися.
#3785 в Любовні романи
#1800 в Сучасний любовний роман
#1042 в Жіночий роман
Відредаговано: 22.03.2021