10

Про неприємний випадок, що трапився того вечора в хаті Сніжани Назар звісно нікому не розповідав. Було якось навіть незручно згадувати, про те як він так необачно потрапив в пастку влаштовану підступною жінкою. Хоча звідки парубку було знати про справжні наміри цієї навіженої селянки. Юнак ніколи не вважав себе ловеласом, досвіду близьких стосунків з представниками протилежної статті мав небагато, а на старших жінок взагалі не заглядався. Мабуть через це й наївно повірив у те, що новоспечена подруга лише прагне просто потоваришувати з ним.

Хоча може вся справа була не в його незрілості і не у всіх жінках загалом, а тільки в самій Сніжані зокрема. Щоб прояснити для себе це питання хлопець вирішив поговорити з тим, хто здавалося міг все роз’яснити. Дочекавшись слушної нагоди він обережно поцікавився у свого батька:

– Тату, а це правда що ти колись ледь не одружився на іншій дівчині?

– Хто тобі сказав таку дурницю? – здивовано звів брови чоловік.

– Та тітка Сніжана, – був змушений зізнатися юнак.

– О, ця ненормальна, – батько невдоволено скривився так наче проковтнув кислий лимон. – Вона багато може всіляких нісенітниць наговорити. Насправді все було так як я тобі вже раніше розказував. Ми зустрічалися деякий час, та потім розійшлися. Призвідником розставання був я. І не тому що вона мені не сподобалася, чи я мав іншу, зовсім ні. До знайомства з твоєю мамою було ще кілька місяців і моє серце було вільною. Просто, як би тобі це пояснити…

Сніжана почала неабияк лякати мене. У неї стала проявлятися якась дивна, хвороблива прив’язаність до мене. Ми ще навіть не торкалися цієї теми, а дівчина вже нахвалювалася перед всіма в селі, що я зробив їй пропозицію і незабаром ми поженимося. Потім Підгайцями розійшлися чутки начебто ми плануємо мати велику дружню сім’ю, і я мрію щоб вона народила мені аж трійко дітей. Закінчилося тим, що мій батько, а твій дід, викликав мене на серйозну, чоловічу розмову, й потребував пояснити йому, що все це означає і наскільки плітки які гуляють село правдиві.

Ось тоді я збагнув, що треба якось рятуватися. Спершу намагався по-доброму розібратися зі Сніжаною. Говорив як воно було насправді: що я її не кохаю, що мені ще рано обзаводитися своєю сім’єю, а про власних дітей навіть й не думаю, бо надто молодий для цього. Та все було намарно. Дівчина не бажала сприймати моїх слів. Вона влаштувала бурхливу істерику. Кричала що безмежно любить, і не може жити без мене. Плакала та благала не покидати її. Якось мені вдалося привести Сніжану до тями, та після того в Підгайці я вже довгенько не навідувався. Познайомився з твоєю мамою, ми почали зустрічатися, а незабаром від сільських приятелів я довідався, що у дівчини з’явився новий кавалер і у них начебто заплановане весілля.

– І це все? – запитав Назар у якого закралася підозра, що тато щось недомовляє.

– Дай слово, що все це залишиться між нами, – чомусь спохмурнів старший Мельник.

– Клянуся, – одним словом відповів парубок неабияк заінтригований такою таємничістю батька.

– Після цього у мене було ще кілька випадкових зустрічей зі Сніжаною. На одній – жінка хизувалася своїм чудовим чоловіком. На іншій – дуже жаліла, що між нами колись так все невдало склалося й ми розійшлися. А на останній – почала прозоро натякати, що дуже хоче повернути те що у нас було в минулому. Мовляв вона не бажає розбивати мою сім’ю, їй вистачить хоч б інколи отримувати від мене дрібку чоловічого тепла, ніжності й пристрасті. І коли я категорично відмовився від цього стала благати щоб допоміг їй завагітніти, бо хоче виховувати дитину, котра буде завше нагадувати про мене, її перше і єдине кохання. Тому моя тобі порада – уникай цієї навіженої, не слухай що вона говорить і не бери до уваги почутого. Так буде найкраще.

– Та я що, – зам’явся хлопець. – Я ж тільки перекинувся кількома словами коли вона їздила моєю маршрутко. На цьому й все.

Останні слова юнака були істинною правдою. Після тої неприємної історії зваблення він припинив будь-яке спілкування зі Сніжаною. Вранці, наступного дня, пасажирка спробувала було заговорити з ним. Чи то щоб виправдатися, чи пояснити свою неадекватну поведінку. Та Назар тоді так люто зиркнув в її сторону, що жінка замовкла на півслові й надалі перестала надокучати йому своїми звичними привітаннями та недолугими компліментами.

А вже на Благовіщення парубок, з вікна свого мікроавтобуса, побачив, як по сільській вулиці прямує Сніжана в компанії з якимось незнайомцем. З того як цей чоловік ніжно пригортав жінку до себе нескладно було здогадатися, що стосунки між ними вже точно не просте приятельство. І на підтвердження цих припущень юнака, завше гостра на язик Дарина, що вмостилася на сусідньому сидінні, іронічно прокоментувала:

– Ти диви, тітка Сніжана знову завела собі нового кавалера. Добре, що хоч тепер до тебе «клеїтися» не буде.

– З чого ти взяла, що вона до мене «клеїлася»? – обурився хлопець.

– Наче я сліпа й не бачила, як вона тобі раніше бісики пускала.

– Не вигадуй дурниць, – невдоволення буркнув Назар.

– Та які там дурниці, – не вгавала Дарина. – І нічого я не вигадую. Тітка Сніжана жінка самотня, могла собі уподобати такого красивого леґіня як ти, от і підбивала клинці.

– Давай поміняємо тему розмови, – запропонував парубок якому все менше подобалися дівочі кпини.

– Гаразд, – не стала заперечувати Дарина і засипала юнака зливою запитань. – Чого тепер так рідко приїздиш в Підгайці? Востаннє здається був у нашій компанії зі своєю дівчиною ще на день народженні моєї сестри. Та й тоді ви так швидко зникнули зі святкування. Щось трапилося?