6

Очманілий від такого навіженого вибрику коханої дівчини хлопець не відразу прийшов до тями. А коли нарешті повернув собі можливість тверезо мислити то зробив єдине що було доречним в цій ситуації. Повернувся в піцерію, збрехав всьому товариству що Юлі раптом стало недобре і він змушений негайно відвезти її додому. Потім перепросив іменинницю за те що не зможе більше знаходитися на святкуванні й заскочивши в свій автомобіль ледь не до півночі роз’їжджав польовими дорогами району намагаючись вгамувати розбурхані емоції.

Юлія завше була неординарною людиною з запальною, навіть вибуховою, вдачею. Вона могла без всяких причин влаштувати юнакові маленький скандал, щоб вже за якусь хвилину лагідно тулитися до нього ніби нічого особливого й не трапилося. Спалахи гніву і роздратування у неї змінювалися на прояви надзвичайної ніжності та доброзичливості з блискавичною швидкістю. З дівчиною ніколи не можна було бути впевненим, що ж вона скаже або зробить в наступну мить, і ось ця хаотична непередбаченість у її поведінці дуже подобалася парубкові. З нею йому ніколи не було нудно.

Та все має свою межу і у їхніх стосунках були неписані кордони котрих вони обоє намагалися не переходити. Серед цих табу були безпідставні ревнощі, бо які ж то можуть бути стосунки без взаємної довіри. До останнього часу у них ні одного разу не виникало навіть непорозумінь на цю тему, і юнак не сумнівався в дівчині, та й сам не давав причин підозрювати його в нещирості. Тепер же трапилося таке, що просто не вкладалося в голові у хлопця. Назар ще перші кілька годин після сварки сподівався, що все незабаром владнається, Юля охолоне, подзвонить йому, вони помиряться і все буде як раніше. Якби ж то. Дівчина не те що не подзвонила сама, вона вперто збивала всі його спроби зателефонувати до неї.

На роботу хлопець вийшов невиспаний, похмурий і з одним-єдиним бажанням – якнайшвидше відбути свою зміну, та врешті-решт знайти й переговорити з коханою. Через це практично не звертав уваги на людей, котрих від самого світанку перевозив мікроавтобусом. Пасажири теж були заклопотані власними справами, тож не надто переймалися набурмосеним виглядом шофера їхньої маршрутки. Всі окрім однієї особи, котра не могла залишитися байдужою до побаченого. 

– Шановний водію, щось ви сьогодні здається без гарного настрою, – затарахкотіла стурбованим голосом жінка ледь потрапивши в салон мікроавтобуса. – Невже трапилася якась неприємність?

– Пані Сніжано, навіть якщо у мене і є якісь неприємності та зараз немає настрою, то це вже точно вас не обходить.

Сказано було навмисно грубо, щоб раз та назавжди припинити як ці недолугі компліменти, так і набридливі спроби чорнявки зав’язати з ним розмову. Проте така відверто хамська відповідь парубка ніскільки не образила жінку. Навпаки, приязно всміхнувшись кутиками вуст вона миролюбно продовжила:

– Може й так, а може і ні. Однак від хорошого настрою шофера до певної міри залежить безпека тих пасажирів які він перевозить.

– А ви що психолог? Зрештою, чого вам від мене потрібно?

– Та ні, – посмішка на обличчі Сніжани стала ще яскравішою, – я лише продавчиня салону мобільних телефонів й всіляких аксесуарів до них. А хотіла я тільки підбадьорити тебе, та трохи побалакати.

– Про що мені з вами балакати? – геть нічого не розумів юнак.

– Є одна тема, на яку варто було б порозмовляти, але салон маршрутки не надто підходяще місце для цього. Знаєш де знаходиться мій салон «Світ мобільних технологій»? Це на Олени Теліги 25. Будеш мати нагоду й бажання – заходи, поговоримо.

Після цієї фрази Сніжана ніби нічого не сталося всілася на вільне місце і почала з незворушним виглядом розглядати весняні краєвиди, що пропливали за вікнами мікроавтобуса. Назар же навпаки, був неабияк спантеличений всім почутим. Та чудернацька жителька Підгайців з її дивною пропозицією не довго займала думки хлопця. Незабаром він знову занурився у спогади вчорашнього конфлікту з коханою дівчиною і міркуванням того, яким чином найшвидше помиритися з нею. Намірів навідатися найближчим часом в мобільний салон юнак звісно ж не мав.