2

На роботу парубок збирався наче на якесь важливе побачення. Ще звечора витягнув з шафи найкращий одяг і довго не міг зупинити свій вибір на чомусь конкретному. Батько, що все своє життя не зраджував звичайним джинсам та простеньким футболкам, тільки іронічно хмикав спостерігаючи за болісними ваганнями сина. Мама ж навпаки намагалася доречними порадами допомогти юнакові, ще й жартома примовляла при цьому, що можливо в якомусь з рейсів він зустріне свою суджену, а тому завше повинен виглядати на відмінно.

На світанку хлопець, ледь приховуючи хвилювання, вже був на території гаражів компанії. Старший механік, дружно потиснувши руку, показав який мікроавтобус буде тепер заним закріплений, а в бухгалтерії виписали путівку на маршрут до Підгайців. На все про все у нього пішло не більше півгодини і ось вже Назар, гордовито вчепившись в потерте кермо, мікроавтобуса впевнено вирушив у свій перший рейс.

Шлях до Підгайців був для юного водія добре знайомим, адже не тільки частенько там бував, але й неодноразово їздив в село за рулем батькового «Фольксвагена». Знав він і куди треба повернути, і де зупинитися, і навіть мав певні здогади хто саме стане його першими пасажирами. В своїх припущеннях хлопець не помилився. До самих Підгайців мікроавтобус їхав пустим, а от повертатися в місто вже довелося зі вщент набитим салоном. Хтось з селян поспішав на роботу, хтось на базар, а у когось мабуть були ще якісь свої невідкладні особисті справи.

На нового водія ранкові пасажири кидали допитливі погляди, однак розмови не розпочинали, вочевидь щоб не відволікати його від дороги. І тільки одна з пасажирок дозволила собі кокетливо прокоментувати:

– Ой, та нас сьогодні везе новий шофер. Такий молоденький та симпатичний.

Назар від такого нежданого компліменту зашарівся мов той першокласник і нишком зиркнув в сторону тої від кого він пролунав. На першому сидінні зручно вмостилася жінка, віком приблизно десь така як і його мама. Кругле обличчя, пухкенькі щічки, пронизливо-сірі очі. Одягнута була в теплий пуховик рожевого кольору, вишневі вельветові штани й білі шкіряні чобітки. Чубчик смолисто-чорного волосся грайливо спадав на її чоло, а на яскраво-червоних вустах сяяла приязна посмішка. Помітивши допитливий погляд хлопця незнайомка змовницьке підморгнула йому і завела буденну розмову зі своєю сусідкою.

Напевне хлопець не надав би цьому випадку особливого значення, бо за весь день перед його очима пройшла ціла череда всілякого люду, як би він не мав свого несподіваного продовження. Вже наступного ранку та сама незнайомка легко впурхнула в салон мікроавтобуса і на весь голос зробила ще один панегірик в його адресу. На цей раз похвальби удостоїлася розкішна зачіска юнака. Не те щоб Назар не любив компліментів, навпаки вони йому дуже подобалися, особливо коли лунали від його дівчини Юлії, однак чути щоденну хвальбу старшої, до того ж незнайомої жінки, це вже виглядало трохи занадто.

Хоча чому незнайомої? Парубок був частим гостем в Підгайцях, тож більш-менш непогано знав мешканців цього села. На жаль його обізнаність стосувалася в основному приятелів-однолітків, а от люди старшого покоління зазвичай проходили повз увагу хлопця. Та все-таки перебираючи в пам’яті картинки сільського життя він мусів визнати, що вже десь бачив балакучу пасажирку раніше. От тільки де і чому вона так наполегливо змушує його ніяковіти кожного ранкового рейсу?

Щоб не ламати собі даремно мізки Назар за спільною вечерею описав зовнішній вигляд загадкової жінки своїм батькам. Тато, навіть недослухавши до кінця його розповідь, радісно вигукнув:

– Ти напевне маєш на увазі Сніжану. Давно вже її не бачив. Цікаво як вона там зараз поживає?

– Це так Сніжинка, що так довго та наполегливо за тобою упадала? – єхидно поцікавилася мама.

– Було трохи, – погодився батько і замріяна посмішка з’явилася на його обличчі. – Але все це залишилося в далекому минулому.

– Може для тебе це й далеке минуле, а от вона й досі дивиться мов той кіт на сметану.

Назар здивовано переводив свій погляд з тата на маму не в змозі втямити що діється між ними в цю хвилину. Його батьки були звичайним подружжям у якого траплялося всяке. Були навіть гучні сварки та шалені скандали, бо таке воно непросте сімейне життя. Однак хлопець ніколи не чув щоб хтось з них ревнував одне одного. А зараз саме це й відбувалося на його очах. Мама ревнувала батька і не приховувала свого невдоволення та роздратування.

– Галю, благаю перестань, – примирливо мовив тато – Ти ж добре знаєш, що зі всіх жінок світу я кохаю лишень тебе.

Мама недовірливо фиркнула і з насупленим виглядом почала швидко збирати брудний посуд.