Розділ 39.1

Після розмови з Лулою Бір ще раз так ретельно перетрусив вміст  своєї скрині, немов статуетка могла перетворитися на голку і забитися в яку-небудь, найвужчу щілину.  

Він навіть пошукав в інших місцях, хоча прекрасно пам'ятав, що сховав статуетку  саме в скриню. У голові все ніяк не приживалася думка, що його так нахабно обікрали.

Але чому прокляте дівчисько забрало саме цей віск? Здогадалася, що він має особливу силу? Або схопила навмання – перше,  що під руку підвернулося? Ні, це виключено!

На столі багато різних речей: свічки, флакони із зіллям, кришталеві кулі, а вона полізла в скриню, яка до того ж стоїть трохи далі, під стіною...

Чаклун почервонів від люті й голосно заскрипів зубами. Але як вона дізналася?

Вона не могла бачити, куди Бір заховав свій скарб.  Цього ніхто не міг бачити. 

Бір впав у крісло і задумався.

Що ж, мабуть, він справді недооцінив здібності Інги. Судячи з усього, та набагато сильніша, ніж він вважав на самому початку, тому й зуміла відбити його любовну магію. 

І цей факт ще більше розпалив чаклуна. Він готовий був на все, щоб заволодіти цією незвичайною дівчиною, зламати її, підкорити...

Це буде непросто, але якщо діяти по розуму... 

Чаклун зловісно посміхнувся. Інга і трон – ось дві бажані цілі! 

Ролена – лише інструмент для досягнення влади, мрія про яку так раптово і яскраво осяяла розум Біра. А ось Інга... Разом вони  почнуть  рід могутніх чаклунів, які зможуть згодом підпорядкувати своїй волі всі дев'ять королівств і стати єдиновладними правителями.

Раніше Бір жив і діяв розслаблено, в половину можливостей, що дісталися йому у спадок. 

Для повного магічного прояву приводу не сталося – королівство насолоджувалося мирним, спокійним життям: не було  у ньому ні явних недругів, ні стихійних лих. 

Існування  пожвавлювало тільки мляве бодання з Ренальдом за вплив на королеву і за лідерство у зовнішній політиці, та ще стеження за іншими королівствами – і то лише за тими, де вдавалося когось підкупити.

Але після зустрічі з Інгою все змінилося. Чи не вперше чаклуна подолала  образа від того, що його таланти недооцінені, і що він здатний на більше, але доводиться діяти в рамках закону.

Щоправда жодного конкретного плану він ще не придумав. Напоїти Ролену приворотним зіллям – не найкращий варіант.  

Але вплив зілля рано чи пізно закінчиться. Та й Ренальд, напевно, запідозрить недобре, якщо його сестра раптом запалає  пристрастю до того, про кого раніше і не думала.

Чаклун із силою вчепився пальцями в підлокітник крісла. Ні, спершу краще позбутися дочок... Зламану горем Ролену набагато легше спокусити і це виглядатиме більш переконливо, ніж раптова пристрасть.

Зрозуміло, такий  план слід добре продумати, але спершу він зустрінеться з цією Лулою – несподіваною  своєю союзницею, яка з’явилася   наче подарунок богів. 

У двері постукали.

Чаклун знехотя відчинив.

– Вас бажає бачити королева Ролена, – пролепетав слуга, задкуючи від порога.

Чаклун нічого не відповів і зачинив двері.

Що ж, саме час починати свою власну гру. 

Він на мить забарився біля столу, задумливо розглядаючи зілля, що дрімали в закритих флаконах.

Дочок Ролени може звалити, наприклад, дивна хвороба, спричинена відкриттям порталу... Чудова ідея! У цьому можно буде  звинуватити Маріла і Уаджет. Все одно у Ролени нічого з Адвіаном не вийде.

Відверто думати про смерть спадкоємиць престолу Бір поки що не наважувався, але вже й не відкидав такої можливості.

– Треба ж! – пробубонів чаклун сам собі, – Виявляється незадоволені бажання дуже змінюють погляди на звичні речі! Що ж, подивимося, чого хоче від мене Її,  поки ще, Величносте...

Разом із Роленою в покоях перебував і Ренальд.

Бір насторожився, але не подав виду,  лише   щиро  посміхнувся.

– Доброго ранку, моя королево! Принце, – він чемно вклонився Ренальду.

– Мій крем готовий? – запитала Ролена.

Голос її був роздратований, але Бір не звернув уваги: Ролена часто прокидалася  у похмурому  настрої – самотні ночі погано впливали на її сон. 

– Сьогодні ж буде готовий! – вклонився Бір, – Уся ця метушня з втечею і пошуками затримала мене.

– Ах так! – Ролена пересмикнула плечима, – Ренальд мені все розповів.

– Розповів про що?

– Дівчата не втекли.  Він сам їх відпустив… 

– Відпустив? Що це за дурість! – вигукнув чаклун, і його обличчя перекосилося від люті, але він миттєво подолов сполох люті, – Даруйте, я просто трохи збентежений… – вибачився поспішно.

– Це не дурість, а стратегія!  Дівчата нам не належать, – важливо відповіла королева і подивилася на Ренальда, даючи йому дозвіл говорити.

– Рано чи пізно стало б відомо, що ми утримуємо їх у Даяді. І це могло б ускладнити відносини з королем Ектором. До того ж ти повівся не надто ввічливо щодо однієї з них. Порушив закон гостинності, намагаючись силою домогтися її любові.