Розділ 31.1

– Вона була зі мною вранці, а потім почався ураган, гроза, і ми загубилися в річці... але вона жива, Адвіан сказав, що вона жива!

Олеся  мовчки розвернулася і кинулася назад у замок, ледь не збивши з ніг королеву Естеллу.

– Залиш! – сказав Адвіан, – тобі потрібно переодягнутися і відпочити. А ми негайно почнемо  пошуки.

– Ходімо, – сказав Маріл і поманив Інгу за собою.

Очі його горіли, йому не терпілося з'ясувати, на що здатна друга дівчина, але мудрець розумів: тепер не дуже вдалий для досліджень час. 

Інга озирнулася, з тугою подивилася на Адвіана. Той усміхнувся і кивнув.

Слідом за Марілом Інга піднялася сходами, майже не бачачи нічого навколо себе.

Поки була в небі поруч з Адвіаном – усе здавалося дивовижним і прекрасним: тяжкі думки не дошкуляли, сильні чоловічі руки закривали від вітру і хотілося кричати, сміятися від радості.

Але варто було торкнутися твердої землі, як усе різко змінилося: повернулися біль і страх, тремтіння і невпевненість. 

А  погляд Олесі  на мить уперся в неї з такою розпачливою люттю, що Інзі захотілося впасти на землю і забитися в істериці. Краще б  вже вона пропала, ніж Ліка!

Король Ектор привітно їй кивнув. Королева Естелла, розчулена жалюгідним виглядом напівголої дівчини, ласкаво і підбадьорливо доторкнулася до її плеча.

– Мої речі, –  здавлено кинула Інга, – нехай їх теж принесуть...

Ектор подав знак одному зі слуг.  Той підхопив поданий Адвіаном плащ із речами і пішов слідом за дивною гостею.

Маріл вирішив, що  Інзі і Олесі зараз не треба бути разом, а краще  якийсь час побути окремо.

У гостьових кімнатах тривав ремонт, проводили генеральне прибирання перед приїздом гостей, запрошених на весняний бал, тож Маріл задумав тимчасово поселити Інгу в кімнаті, що була суміжною з покоями Його Високості, але мала окремий вхід. 

Зазвичай у ній  проживала  Лула,  коли хотіла  перебувати ближче до Адвіана, бо знала мінливий настрій принца: зараз він її жене, а через годину вже може покликати назад. 

Кімната була просторою і зручною, а з її вікон відкривався чудовий вид на лісові хащі.

Кілька служниць, які одразу збагнули, що знадобиться їхня допомога, мало не навшпиньки рухалися слідом, але на достатній відстані. Вони  невпевнено перемовлялись між собою, чекаючи наказів.

Слуга, що ніс речі Інги, взяв справу у свої руки й почав розпоряджатися щодо ванни, чистого одягу, ситної вечері та свіжого ліжка. 

Служниці мовчки кинулися виконувати вказівку.

– Побудеш поки що тут, трохи пізніше вирішимо, де зручніше розміститися! – сказав Маріл, пропускаючи Інгу в кімнату, – Зараз тобі принесуть усе необхідне. 

Інга відповіла йому млявим байдужим поглядом і сіла на ліжко під тонким мереживним балдахіном. 

Маріл окинув дівчину уважними очима, немов заздалегідь прикидаючи, на що вона здатна, і швидко повернувся назад у двір.

На подвір'ї стояв шум і гамір. Слуги вже сідлали коней. Адвіан, все ще голий до пояса, годував з рук Кайтану, розмірковуючи: чи полетіти  йому на виверні, чи  їхати верхи.

Маріл ще вчора розповів королівському подружжю все, що вони з Адвіаном хотіли поки що притримати в таємниці, тому ні Ектор, ні Естелла нічому не дивувалися.

Короля лише тривожив той факт, що дівчат троє. Це може означати три небажані смерті, адже одній з них доведеться віддати життя заради виконання пророцтва, а решту, якщо вірити стародавнім легендам, згубить енергія Уаджита.

У короля, якому в мирному житті не до вподоби було всяке насильство, болісно стискалося серце. 

– Дивись, – сказав Адвіан, простягаючи Марілу Лікіну куртку і чобіток, – ці речі Кайтана знайшла в річці, вони належать третій дівчині.

Маріл узяв у руки чобіток, почав м'яти його і обмацувати, прислухаючись до відчуттів у кінчиках пальців. 

– Дівчина жива, – з полегшенням промовив він, – і ніяка небезпека їй не загрожує. Вона десь недалеко,  певно біля кордону з  нічийними землями.

– Можливо, вода викинула її на берег? – припустила королева Естелла.

– Кайтана шукала, але не знайшла. То куди ж вона могла подітися?

Маріл задумливо поскреб підборіддя.

–  На кордоні  з нічийними землями  багато порожнеч і тріщин, у яких і донині збереглася сила минулого. Я чув, що тріщини  є і під дном річки, і за водоспадом.

– То вона під землю провалилася? – запитав Ектор.

–  І як же ми її там знайдемо? –  спохмурнів  Адвіан. 

Маріл пожував губами.

–  Не потрібно загону і коней. Вирушимо вдвох і  я спробую знайти те місце, де дівчина зникла. Полетимо на Кайтані. На речах дуже сильний її відбиток, це допоможе в пошуках...

Ектор подав знак начальнику варти.

– Відбій! – гучно крикнув той.

Кайтана розсерджено вдарила хвостом по землі.