Розділ 31.1

– Вона була зі мною вранці, а потім почався ураган, гроза, і ми загубилися в річці... але вона жива, Адвіан сказав, що вона жива!

Олеся  мовчки розвернулася і кинулася назад у замок, ледь не збивши з ніг королеву Естеллу.

– Залиш! – сказав Адвіан, – тобі потрібно переодягнутися і відпочити. А ми негайно почнемо  пошуки.

– Ходімо, – сказав Маріл і поманив Інгу за собою.

Очі його горіли, йому не терпілося з'ясувати, на що здатна друга дівчина, але мудрець розумів: тепер не дуже вдалий для досліджень час. 

Інга озирнулася, з тугою подивилася на Адвіана. Той усміхнувся і кивнув.

Слідом за Марілом Інга піднялася сходами, майже не бачачи нічого навколо себе.

Поки була в небі поруч з Адвіаном – усе здавалося дивовижним і прекрасним: тяжкі думки не дошкуляли, сильні чоловічі руки закривали від вітру і хотілося кричати, сміятися від радості.

Але варто було торкнутися твердої землі, як усе різко змінилося: повернулися біль і страх, тремтіння і невпевненість. 

А  погляд Олесі  на мить уперся в неї з такою розпачливою люттю, що Інзі захотілося впасти на землю і забитися в істериці. Краще б  вже вона пропала, ніж Ліка!

Король Ектор привітно їй кивнув. Королева Естелла, розчулена жалюгідним виглядом напівголої дівчини, ласкаво і підбадьорливо доторкнулася до її плеча.

– Мої речі, –  здавлено кинула Інга, – нехай їх теж принесуть...

Ектор подав знак одному зі слуг.  Той підхопив поданий Адвіаном плащ із речами і пішов слідом за дивною гостею.

Маріл вирішив, що  Інзі і Олесі зараз не треба бути разом, а краще  якийсь час побути окремо.

У гостьових кімнатах тривав ремонт, проводили генеральне прибирання перед приїздом гостей, запрошених на весняний бал, тож Маріл задумав тимчасово поселити Інгу в кімнаті, що була суміжною з покоями Його Високості, але мала окремий вхід. 

Зазвичай у ній  проживала  Лула, хотіла  перебувати ближче до Адвіана, бо знала мінливий настрій принца: зараз він її жене, а через годину вже може покликати назад. 

Кімната була просторою і зручною, а з її вікон відкривався чудовий вид на лісові хащі.

Кілька служниць, які одразу збагнули, що знадобиться їхня допомога, мало не навшпиньки рухалися слідом, але на достатній відстані, і невпевнено перемовлялись між собою, чекаючи наказів.

Слуга, що ніс речі Інги, взяв справу у свої руки й почав розпоряджатися щодо ванни, чистого одягу, ситної вечері та свіжого ліжка. 

Служниці мовчки кинулися виконувати вказівку.

– Побудеш поки що тут, трохи пізніше вирішимо, де зручніше розміститися, – сказав Маріл, пропускаючи Інгу в кімнату, – Зараз тобі принесуть усе необхідне. 

Інга відповіла йому млявим байдужим поглядом і сіла на ліжко під тонким мереживним балдахіном. 

Маріл окинув дівчину уважними очима, немов заздалегідь прикидаючи, на що вона здатна, і швидко повернувся назад у двір.

На подвір'ї стояв шум і гамір. Слуги вже сідлали коней. Адвіан, все ще голий до пояса, годував з рук Кайтану, розмірковуючи: чи полетіти  йому на виверні, чи  їхати верхи.

Маріл ще вчора розповів королівському подружжю все, що вони з Адвіаном хотіли поки що притримати в таємниці, тому ні Ектор, ні Естелла нічому не дивувалися.

Короля лише тривожив той факт, що дівчат троє. Це може означати три небажані смерті, адже одній з них доведеться віддати життя заради виконання пророцтва, а решту, якщо вірити стародавнім легендам, згубить енергія Уаджита.

У короля, якому в мирному житті не до вподоби було всяке насильство, болісно стискалося серце. 

– Дивись, – сказав Адвіан, простягаючи Марілу Лікіну куртку і чобіток, – ці речі Кайтана знайшла в річці, вони належать третій дівчині.

Маріл узяв у руки чобіток, почав м'яти його і обмацувати, прислухаючись до відчуттів у кінчиках пальців. 

– Дівчина жива, – з полегшенням промовив він, – і ніяка небезпека їй не загрожує. Вона десь недалеко,  певно біля кордону з  нічийними землями.

– Можливо, вода викинула її на берег? – припустила королева Естелла.

– Кайтана шукала, але не знайшла. То куди ж вона могла подітися?

Маріл задумливо поскреб підборіддя.

–  На кордоні  з нічийними землями  багато порожнеч і тріщин, у яких і донині збереглася сила минулого. Я чув, що тріщини  є і під дном річки, і за водоспадом.

– То вона під землю провалилася? – запитав Ектор.

–  І як же ми її там знайдемо? –  спохмурнів  Адвіан. 

Маріл пожував губами.

–  Не потрібно загону і коней. Вирушимо вдвох і  я спробую знайти те місце, де дівчина зникла. Полетимо на Кайтані. На речах дуже сильний її відбиток, це допоможе в пошуках...

Ектор подав знак начальнику варти.

– Відбій! – гучно крикнув той.

Кайтана розсерджено вдарила хвостом по землі.