Розділ 21.1

Бір жадав отримати бажане якнайшвидше, але вважав за краще діяти тихо й обережно.  Він розумів: це буде непросто, оскільки принц Ренальд не на його боці і, найімовірніше, підозрює, що особистий інтерес чаклуна переважає інтереси королівства.

Біру і на думку не спадало  піти проти волі принца, а ось обдурити його, приспати пильність – таке цілком допустимо. 

У приватній розмові чаклун не зумів переконати Ролену віддати йому хоча б одну з потраплянок для глибшого вивчення природи їхнього проходження крізь портал, але отримав дозвіл бачити дівчат   і говорити з ними, поки їхня доля остаточно не вирішиться.

Бір повернувся до своєї кімнати і звернувся до старовинної книжки, яка вже багато років припадала пилом, незатребувана, на самому дні потаємної скрині.  Книжка була невеликою і тонкою, на відміну від інших товстих фоліантів, що зберігалися в бібліотеці. 

Але саме цю книгу, вкрадену з Уаджиту якимось його  далеким предком, чаклун беріг наче  зіницю ока.

Бір  протер вологою тканиною грубу шкіряну палітурку з чорним тисненням і золотими візерунками, надів шовкові  рукавички. Лише після цього відкрив книгу і почав дуже повільно, обережно перегортати сторінки. 

Він здогадався, що портал створив Маріл –  оскільки тільки в Уаджиті збереглися знання стародавніх чаклунів, які дають змогу подорожувати між різними світами.

Багато чого б віддав Бір, щоб володіти тими знаннями!  Але от лихо: розшифрувати їх не так-то просто, адже мова, якою вони написані, вже давно мертва і ніде не використовується.

Чаклуни ці жили ще до часів першого переходу, коли магії в дев'яти королівствах було незмірно більше. 

Володіючи пам'яттю, здатною відновлюватися,   стародавні чаклуни, на жаль, не так часто записували свої знання, а передавали їх тільки від сина до батька, від матері  до доньки, щоб ті не потрапили до корисливих, спраглих влади рук та сердець.

Тож усі письмові знання збереглися переважно в Уаджиті – наймиролюбнішому королівстві з усіх дев'яти. 

Колись Уаджет був центром могутності. Саме на його території росло вишневе дерево, де раз на рік дозрівали чарівні плоди, що живили силу виверн, які охороняли королівство своєю доброю магією...

Чаклун перегорнув ще одну сторінку, вдивляючись у дрібний, витіюватий текст, у незрозумілі, ретельно промальовані зображення якихось символів, зірок, планет і явищ, йому невідомих. Часом вони були схожі на дощ, язики полум'я або змій, що виповзають з-під землі, але повної впевненості в тому, що це саме дощ, вогонь і змії, у Біра не було.  

Як давно не заглядав він у цю книгу! Між її сторінок лежав пергамент зі шматками тексту, який зуміли розшифрувати його пращури.   Текст  пояснював  малюнки,  які їм, начебто, вдалося розгадати.

Найбільше чаклуна цікавило те, що в перекладах називалося даром виверни.  Але позначення, що ж це таке і як його отримати – не знайшлося. Швидше за все, пояснення містилося в тих символах, малюнках і буквах, які не були розшифровані.

Відклавши розкриту книжку, Бір   покусав губи, задумливо погладив пальцями запалі щоки й наблизився до розкритого вікна, намагаючись зібратися з думками.

То навіщо Маріл відкрив портал, і як йому вдалося це зробити? Процес цей довгий, для нього необхідні особливі інгредієнти...

Вікно лабораторії розташовувалося на третьому ярусі замкової вежі, і з нього добре проглядалася простора галявина з круглим непрацюючим фонтаном, оточена дубовим гаєм.

Уже сутеніло, але по обидва боки галявини горіли смолоскипи. так наказала Ролена. Вона  любила, щоб і двір   і замковий сад були яскраво освітленими  навіть  вночі. 

Бір, мружачись, дивився на вогонь і мимоволі продовжував думати про те, що трапилося в давнину. 

Вишневе дерево засохло багато років тому, але нічого дивного Бір у цьому не бачив. Все текло своїм чередом. Що глибше магія йшла в землю, то менше її ознак залишалося на поверхні. 

Процес відходу неминучий, його ніяк не можна зупинити. Магія рухається по замкнутій спіралі. Коли-небудь вона знову повернеться. Може, за часів третього або четвертого переходу... На жаль, сам він повернення магії не застане.

Але наступної миті Бір побачив таке, що змусило його думки повернути зовсім в іншому напрямку.

З дубового гаю вийшов Ренальд. Поруч із ним йшла одна з дівчат –  саме та, яка  і розпалила  в серці Біра невгамовну  пристрасть.

Вони пройшли галявиною і, повернувшись спиною до замкової вежі, сіли на мармуровий бортик висохлого фонтана.

Бір заскрипів зубами від безсилля і люті. Невже, Ренальд вирішив забрати дівчину собі?  Якби він тільки міг перетворитися на муху або комара, щоб полетіти й підслухати те, про що говорять ці двоє! 

Бір стиснув кулаки і зітхнув. Його прапрапрадід, хоч і не міг перетворюватися на комаху, але вмів переносити своє астральне тіло, куди забажає... На жаль, знання ці теж кудись загубилися.

Чаклун відійшов від вікна, закрив книжку і сховав її на дно скрині. Нічого! Королева не заборонила спілкуватися з дівчатами, тож у нього є шанси...Треба  таємно напоїти дівчину  приворотним зіллям.