2.2

– Чому ти так вперто  не бажаєш думати про майбутнє? – суворо запитав Ектор, – Ти одружишся, сину, одружишся – це вже не обговорюється!

– Ми не знаємо напевно, здригалася земля чи ні... Пророцтво дуже давнє, а наші врожаї з кожним роком дедалі мізерніші й мізерніші, – зауважив Маріл і,   занепокоєно подивившись на Ектора, додав: – Боюся, що простим одруженням справи не виправити. Потрібні більш дієві заходи.

– Так, так, ти говорив, що в третьому пророцтві сказано про дівчину з іншого світу, яка володіє магією і здатна врятувати наші землі, воскресити вишневе дерево, – але ніде не сказано, як ця дівчина зможе сюди потрапити. Хто відкриє той клятий портал?

– І четверте, і п'яте пророцтва теж оповідає про дівчину, наділену особливою силою, – обережно сказав Маріл, –  але багато чого не збігається, і це мене насторожує. А ще незрозуміло те, яким чином вона потрапить в Уаджит. Звісно, такі невідповідності можна списати на фантазію авторів...

– Чи це різні дівчата? – з усмішкою припустив Адвіан.

– Я поки що не можу сказати, потрібно все краще вивчити. Але за логікою, все ж таки має бути одна...

– І чим загрожують нам четверте і п'яте пророцтво? – запитав Ектор.

Маріл знову схилився над столом і почав водити тонким пальцем по, безладно розкиданим по поверхні пергаменту, символам.

– В обох пророцтвах мова чаклунів перемежовувалася з ще більш давньою.  Знадобиться час, щоб розшифрувати все...

– Тоді скажи те, про що зрозуміло! – Його Величність король Ектор починав втрачати терпіння.

– Тут написано, що через п'ятдесят років після того, як висохне вишневе дерево, портал має бути відкрито, інакше після цього ніяка сила вже не зможе нам допомогти. Буде ніч і буде знак: три зірки зіллються в одну…  Якщо ми цього не зробимо і не закличемо магію іншого світу, то наше королівство вже ніщо не врятує! – тремтячим голосом підсумував Маріл.

– А якщо знак був, а ми його пропустили? – сполотнівши, запитав Ектор.

Думка, що все втрачено, так підкосила короля, що в нього підігнулися  коліна, і йому довелося схопитися за спинку крісла, щоб не впасти.

Але обличчя Маріла раптом просяяло.

– Ні, Ваша Величносте, я не так думаю! – поспішно відповів він, – тут написано, що три зірки зіллються в одну в ніч п'ятого місячного затемнення після входження на престол Вашої Величності. Ви знаєте, що наші астрономи ретельно стежать за небом і нам відомі всі затемнення: і місячні, і сонячні. Після того, як ви зійшли на престол, було три сонячних і чотири місячних затемнення... За нашими спостереженнями, п'яте має трапитися в останній зимовий день, а зараз у нас середина зими...

Адвіан ривком підвівся з крісла і наблизився до столу. Але жоден знак на пергаменті не був йому зрозумілий. Принц поморщився.

– А як ми відкриємо портал? – запитав він, переводячи погляд з обличчя Маріла на обличчя батька, який усе ніяк не міг впоратися з хвилюванням і навіть руку до грудей доклав, намагаючись заспокоїти дихання.

– Це мені відомо і без пророцтва, – сказав Маріл, – у долині заливних лугів пасеться вогняний єдиноріг. Його потрібно полонити, потім зрізати шар копита з лівої задньої ноги і висмикнути три чорні волосини з гриви. Роговий шар і волосся треба розтерти в пил і так відкрити портал...

– Без заклинань?

– Заклинання мені відомі... Я все життя вивчаю стародавні тексти! – відповів Маріл зі скромністю, притаманною всім мудрецям королівства.

– Звідки має прийти дівчина? – запитав Ектор, який уже впорався з хвилюванням.

– Зі світу Ірза.

– Зі світу смертних людей? – король здивовано підняв брови, – Звідки там взятися магії? Вона і в нашому  світі обмежена!

– Це спляча магія, її доведеться пробудити.

– І ти знаєш, як це зробити?

– Вважаю, що знаю, Ваша Величність... Але зараз головне – єдиноріг! Інакше дівчина не потрапить до нас.

– До долини заливних лугів дуже довгий шлях, – король задумливо почухав ретельно поголене підборіддя, – коням його не подужати вчасно.

– Може, все не так вже й погано? – припустив Адвіан, якого миттєво  здолали нехороші передчуття.

– Якщо ми нічого не зробимо, то втратимо все...

– Шлях буде набагато коротшим, якщо полетіти на виверні. Займе всього три дні, – вагомо промовив Маріл.

– Кайтана не пустить на свою спину нікого, крім тебе! – сказав король і втупив у сина важкий, вимогливий погляд.

– Батьку!

– Тобі доведеться вирушити в дорогу наодинці  і привезти все, що необхідно для відкриття порталу.

–   Це безумство, батьку! – у розпачі вигукнув Адвіан.

– Хіба ти не один із найкращих воїнів королівства? – глузливо поцікавився король Ектор, – А витрачаєш свою силу на жінок, пияцтво і сумнівні розваги. Якщо станеш заперечувати, присягаюся, не пізніше наступного повного місяця одружишся з королевою Роленою! І все одно вирушиш у долину!

– Я зрозумів, батьку, – сказав Адвіан, насилу стримуючи лють, – і чекаю на твої розпорядження.