Завершення (частини 19-20)

Глава 19-та

Я наблизився до Насті та допоміг піднятися. Не маючи інших сил, вона притулилася до мене в очікуванні розв'язки.

Старець, "прокидаючись", відновив відправку координат на корабель; що правда, не пройшло повз "васалів-вбивць". Обмінявшись репліками, вони спрямували на нас зброю. Але, рептилоїд, який занадто повільно приходив до тями після лабіринтів моєї підсвідомості, не встиг дати команду: тіла трьох чудовиськ затремтіли, наче від ураження потужним електрострумом, і відразу впали...

Я обійняв Настю міцніше, але на слова і прояв інших емоцій поки бракувало сил.

... "Тарілка" ворога, що висіла майже над самим будинком і була прихована для звичайних очей і радарів, стала чудовою мішенню для наших друзів. "Паралізуючий удар", - як флот ГФС назве його потім, — зберіг не тільки начинку й озброєння, а й життя нападників. Захоплений корабель цілком послужить на благо, а полонений ворог міг дати важливі свідчення в інтересах безпеки; до того ж не тільки нашої, а всього Флоту.

З огляду на те, що небезпека ще не минула, — невідомо скільки "тарілок" проникло через вирву в полі гравітації, — нам (через старця) було запропоновано перенестися на борт корабля. Відповідь попросили надати якомога швидше.

Ми не могли йти в безпечне для нас місце, не залишивши хоча б звісточку для тещі й тестя. Тому, налагодивши, — поки що також через старця, — комунікацію з тещею (входити у прямий контакт нам наразі не дозволили), ми у форматі телеграми передали таке:

- Не хвилюйтеся. Ми — в безпеці. Скоро вийдемо на зв'язок ще раз. Нас наразі не шукайте. - Приблизно такого роду інформації нас просив дотримуватися командир корабля. І хоча питання надання нам допомоги було погоджено з командувачем Об'єднаного Флоту, процедура перебування їх на близькій від Землі відстані вимагала певної конфіденційності.

Тож ми прийняли запрошення. Процес переміщення на борт корабля зайняв лише кілька хвилин. Спочатку нам запропонували заплющити очі та заспокоїти дихання, і десь за хвилину я відчув легку невагомість, і ледь помітний гул. Спроба підглянути була невдалою — повіки не слухалися. Після повернення до нас звичної сили тяжіння, ми змогли розплющити очі.

... Обстановка, в якій ми опинилися, була, схоже, адаптована під наше психоемоційне сприйняття і здавалася майже буденною. Приміщення було розміром з велику кімнату з кількома непрозорими вікнами, і стінами та стелею сонячно-смарагдових відтінків. Окрім двох зручних крісел, — в яких ми перебували, — тут було спеціальне медичне ліжко-бокс, — з купою різнокольорових сигнальних лампочок на великій панелі, столиком поруч, а також — великий екран на стіні, де, — під спокійну музику, котра лунала з невидимих динаміків, — виникали чудові краєвиди невідомої нам планети.

Настя, яка до цього міцно тримала мене за руку, — як, до того ж і я її (не щодня опиняєшся на інопланетному кораблі), - опустила її та, суто по-жіночому, в передчутті контакту з інопланетянами, — поправила зачіску. Двоє, які увійшли (тепер усе відбувалося як уві сні), - високі, блакитноокі, з довгим світлим волоссям, — були, вочевидь, представниками сузір'я Плеяд (а може, і нові, — з літа 2023 року, — куратори Землі — Пегасці). Це були ВІН і ВОНА. Я одразу почав ревнувати Настю до стрункого красеня, ще не розібравшись у її почуттях з приводу моєї зацікавленості його білявкою-супутницею. Вони, начебто здогадавшись про мої думки, водночас посміхнулися і дали зрозуміти (без "перекладача" старця, якого я тут не відчував), що представляють медичну службу Плеяд (я не помилився!), і - "для повчання нас", - що вони чоловік і дружина. Я, і схоже Настя, їх добре розуміли, нібито нам видали дешифратори мови.

Те, що вони медики, мене трохи насторожило і, попри те, що ми були в гостях у рятівників, я, після вступної чемної частини: "Ми дякуємо вам... за допомогу і порятунок!", різко поцікавився:

- ... А скажіть..., навіщо нам медична служба? Адже ми не зверталися по допомогу такого роду...

Як це не парадоксально, мій розум, що вже став на шлях зростання усвідомленості, раптом став надто пильним. Можливо, під дією щойно пережитого, у моїй свідомості спливли реальні історії з викраденнями людей представниками раси "сірих" - "Зета-ретікулой"; і які за домовленістю з лідерами однієї з країн, — в обмін на технології, — з 50-х років здійснювали забір генного матеріалу для експериментів з ДНК.

- Можливо, сталася помилка... не хвилюйтеся. Якщо від вас не було запиту, не будемо вас обтяжувати й одразу підемо... І ви будете просто відпочивати. - Вони дуже чемно, — як мені здалося, — і цілком переконливо відреагували на моє обурення. Ще за кілька хвилин, після спілкування з кимось їхньою мовою, чоловік сказав:

- У вас, На..ссс..тя-я-я, — він вимовив ім'я Насті мимоволі м'яко і на розспів..., - є серйозні наслідки від впливу "сірих", що почалися ще під час сну... (близько двох годин тому), і вдруге — після вже вторгнення "сірих"... і до приходу Сер...хі...я-я, — від такої вимови мого імені мене трохи покоробило, але й розсмішило. - Запит на медичну допомогу все-таки був, але не прямий, а опосередкований — через вашу маму.

- Я заспокоївся, згадавши, як Марія Сергіївна говорила про стан Насті. Не знаю як, але, мабуть, ці її слова були "почуті" і тут.

Настю акуратно поклали всередину "інопланетного медичного ліжка", - що стало брендом в езотеричному світі, — що мало форму довгої капсули з прозорим та обтічним дахом. Що стосується мого здоров'я, то блондинка, не дочекавшись мого інтересу до цієї теми, повідала, що колишня серйозна проблема з серцем в мене минула і "не має передумов до виникнення"; і що в мене зі здоров'ям "повний порядок".

Ми провели на кораблі ще приблизно півтори години. Нас вирішили більше не затримувати, оскільки, по-перше, у контрольованому ГФС просторі (навіть на нижчих орбітах) ворога не було знайдено, і, по-друге, космоліт отримав нове завдання і мав перенестися на значну відстань. Корабель, що прихистив нас, як нам розповіли, був насправді не базовим космольотом, а один з його "човників" довжиною близько ста двадцяти метрів. Цей "малюк" був призначений для усунення "не суттєвих проблем...  військово-технічного та медичного характеру на невеликій відстані від головного корабля".