глави 16-17-18 (всього 20ть)

Глава 16-та

Теща лишалася на місці, занурена у свої думки, тоді як Віктор Петрович допомагав нам влаштуватися в сусідній кімнаті. Його роль цього вечора була для нього не новою. Не раз дружина, проводячи сеанси зцілення, до їх завершення просто падала з ніг, і щоб бодай якось їй допомогти, він у ці дні брав частину домашніх обов'язків на себе. Він не був прихильником езотерики ("у кожного свій шлях", - вважав він), але завжди визнавав її дар, дивлячись на результати... Подбавши про доньку і зятя, він приніс дружині чашку свіжозавареного чаю і, аби не заважати, влаштувався в глибині кімнати.

... На подив, Настя, яка безтурботно спала ще десять хвилин тому, відтепер лежала з розплющеними очима.

- Поспи... ти добряче намучилася сьогодні: спочатку через... мій напад, "швидку" ... потім походи в аптеку... потім... ну, сама знаєш... День був ще той...

- Та... щось сон пішов. Може, виспалася... там у кріслі... - вона слабо посміхнулася, але тут же перемкнулася на завивання вітру поза вікном. - А може через погоду... чуєш, як виє? От і скроні стало підтискати... А ти спи, я тебе скоро наздожену. - Вона підсунулася ближче, акуратно укладаючи голову мені на груди: все ще побоюючись за моє серце. Але воно, дякувати богу, працювало як годинник. Не маючи сил на пошук потрібних у таких випадках слів, я обійняв її однією рукою і заплющив очі...

Марія Сергіївна, відпочивши кілька хвилин, повернулася у медитативний стан. Разом із моїм другом вони продовжували роботу в п'ятивимірному просторі (вище за який вона ще не підіймалася, а старець - "не мав повноважень"), перебираючи найімовірніші сценарії майбутнього, аби уникнути атаки "сірих".

Я стрімко занурився в сон і, — завдяки, мабуть, здібностям старця і тещі, — був свідком їхнього діалогу. Я і спав, і не спав: якісь частини мого мозку і свідомості відпочивали, тоді як інші активно працювали. Цього разу інформація йшла без "картинок", а умовно розділені частини мозку і свідомості начебто виконували свої завдання. І так: я спав, і я все чув.

... Господиня і старець вже понад годину шукали причину нашої вразливості, але до суті не підійшли. Зрозуміло, вони розраховували не тільки на свої сили: до їхніх "послуг" були ресурси їх кураторів. Але від цього їм легше не ставало: діалог із тонкоматеріальними об'єктами — це не просто озвучення запитання, на яке йде зрозуміла аудіо, візуальна або інша відповідь. У тому просторі "запитань і відповідей" використовуються тонкі енергії, що йдуть (якщо говорити про людину) від двох верхніх чакр; причому запит має формулюватися точно, бо Всесвіт не перепитує, а дає відразу "дзеркальну" відповідь. І тому, помилка в запитанні призводить до відповіді, яка може ввести тебе в ступор. І тоді — все спочатку.

До цього моменту я не брав участі в їх діалогах, оскільки в цих питаннях був першачком. Схема, за якою ми мали змогу спілкуватися, була такою: я чув обох, а через те, що мене (точніше, мої думки) - тільки старець, то він же і транслював їх тещі через "місток кураторів"; тещу ж я "чув" через трансляцію старця — у зворотному порядку.

Щоб частини свідомості й мозку, які зараз не спали, не працювали в холосту, я навантажив їх думками, на які до сну не було просто сил. Насамперед я хотів зрозуміти: чи була фраза "довірся старцю" голосом мого "вищого Я" і, якщо - "ТАК", то, що це нам дає? Але я так само усвідомлював, що у нас немає часу з цим розбиратися досконально і шукав швидке, — можливо, неординарне, — рішення...

Зовсім несподівано я раптом вирішив просто "напроситися в гості" до своєї вищої духовної суті!.. Звичайно ж, "просто" - було лише вивертом розуму. Але зараз це було доречно і на певний час він став спільником моєї свідомості.

 Щоб спростити входження в контакт (я знав про це зі своєї книжки), мені спочатку треба було: "прибрати внутрішню важливість", заспокоїти розум і, "почувши" тишу розуму, спробувати вловити щось нове, незвичайне... Я майже не ризикував, адже, подібно досліднику, лише мав перевірити свою ідею.

Ґрунтовно продумавши свій намір на отримання результату (уявивши його вже здійсненим), я глибоко вдихнув і, — під'єднавши візуалізацію, — перетворився на птаха, готового злетіти з верхівки гори. Але вже з повільним видихом, я залишив тіло птаха, що почав ширяти, і кинувся вгору на зустріч якомусь яскравому світлу. Усе, що відбувалося, було для мене "вищим пілотажем" - про таке я навіть і не мріяв!..

Впоравшись зі спокусою полетіти надто високо, я ще раз налаштувався на свій намір і, як міг, звернувся до свого Атмана. В цей момент моя "група підтримки" стихла, мабуть, здогадуючись про те, що відбувається, і чекаючи фіналу. Старець залишався на зв'язку, але я його майже не чув, поглинений процесом і потужними квантовими потоками, що йшли від джерела найчистішого світла.

... Відповідь, що надійшла, не була якоюсь реально відчутною або видимою, а знову ледь вловимою, але зрозумілою. Мій вищий дух передав мені таке: "Відповідь — у сьомій мірності буття і вище". Я не став витрачати час на розшифровку, а вирішив довіритися тещі й чекав, коли відповідь (через старця) стане зрозуміла і їй. Марія Сергіївна, усвідомлюючи свою роль у цьому ланцюгу і, з досвідом взаємодії з вищими силами, одразу звернулася до "кого треба".

Відповідь прийшла тієї ж миті, ніби ТАМ очікували запитання. Вона була такою: "Сірі" випереджають вас завдяки моделюванню ситуацій майбутнього (зі стану сьомої мірності) новими пристроями, на основі тахіонної енергії. Тому їхній розрахунок швидший і точніший". І далі, щось на кшталт рекомендації: "Оптимальне розв'язання проблеми — звернутися по допомогу до ГФС, кораблі якої зараз зі спецмісією на навколоземній орбіті". Тож перевірка моєї іскрометної ідеї відбулася "безболісно" і навіть успішно: я достукався до "вищого Я", а отримана й розшифрована відповідь — дозволила навіть зрозуміти, що нам робити.

Теща не могла заспокоїтися, задаючи собі питання: "Чому таке просте рішення не виникло в її голові або не завітало до "мозкового центру" старця"? На правильну відповідь претендувала така версія: "Вона, засвітившись на радарах "сірих" під час нашого порятунку на дорозі, розкрила свої здібності та привернула увагу ворога, з відповідними наслідками". Інших, більш логічних пояснень я не мав.