Частина 7 та 8

Глава 7-ма 

Ми зустрілися зі старцем вже, як давні знайомі, і не гаючи часу перейшли до справи.

- Так от... - Вкотре перехопивши ініціативу, почав він. Я, намагаючись обуритися, відкрив було рота, але тут же натрапив на його хитрий, але переконливий аргумент:

- ... Я ж не закінчив минулого разу. А старших треба поважати...

Останні слова супроводжувалися нехарактерною для нього і несподіваною для цієї ситуації посмішкою. Але це було доброю ознакою, і я знову поступився. Повернувши собі серйозність, він продовжив:

- ... Я б міг і далі розповідати про те, як змінювалася ситуація у Всесвіті протягом ще багатьох тисяч років. І повір, це була б дуже захоплива історія, і яка насправді є істиною. Але ти маєш рацію - зараз не час.

- Я намагатимуся говорити найзрозумілішою для тебе мовою та ось те, що тобі треба знати насамперед. - Він замислився на кілька секунд і продовжив:

- Моя явленість тут має тимчасовий характер. Проводячи аналогію з вашим світом, я зараз у відрядженні. - Тут він навіть не посміхнувся. - Щоправда, на відміну від вас, мене не повідомили про весь спектр моєї місії, але до подій цієї ночі моїм головним завданням було допомогти тобі згадати, хто ти є насправді... 

Все ще не довіряючи старцю повною мірою, я все ж прислухався до кожного його слова.

- Втілені на Землі душі людей мають своє призначення..., завдання. Але через Вселенські закони, людина не може пам'ятати про це; та й про все, що з нею було до цього, включно з досвідом усіх минулих життів. Але людина, завдяки своїй еволюції (зростанню свідомості й духовного розвитку), ще за життя може отримати доступ до цих знань. У цьому, до речі, полягає одне з головних її завдань... Вона навіть може дійти до рівня "самадхи" (стати освіченою) і отримувати доступ вже до будь-яких(!) знань... Але я трохи відволікся... - Старець глянув на мене очима майстра, який слідкує за опануванням матеріалу своїм учнем.

Ця частина інформації вже доходила до мене через різні джерела, зокрема через подаровану дружиною книжку, і тому сприймалася мною спокійно. Я чекав переходу до самої суті - від теорії до реальних подій, що відбуваються "тут і зараз". Мабуть, усе ще остерігаючись моєї "хворобливої" реакції на наступний "матеріал", він зробив рух правою рукою, від якого я відчув приплив нових сил.

- ... Але процес духовної еволюції й пробудження часто затягується на роки та навіть десятиліття. Деколи на це не вистачає й життя. І тут... - це дуже важливий момент!.. - Старець підняв вгору вказівний палець, - ... через низьку свідомість і безцільну витрату життєвої енергії, внутрішня суть людини може запустити програму саморуйнування!

За моїми уявленнями, це була точка найвищого напруження і настав мій час вступити в діалог:

- Так ви маєте на увазі, що це саме мій випадок? І для мене був підготовлений саме цей сценарій?!

- Якщо казати стисло, то - так. Але..., - він зробив паузу, - мені дали зрозуміти, що "твій випадок особливий", як і ти сам!

- Подібні до мене тонко матеріальні аватари спрямовуються сюди лише після спроб пробудити чиюсь внутрішню суть - істинне "Я". Причому це відбувається вкрай рідко, і з однією лише метою - дати людині останній шанс! Я прийшов з аналогічним завданням. Але чому "твій випадок особливий", мені не відомо. - Поки старець говорив, він уважно дивився на мене, ніби відстежуючи реакцію і мій стан. Він продовжував:

- ... Але ще задовго до мого "прибуття", у тебе почалася серія серцевих нападів, що стала наслідком запуску процесу саморуйнування... І коли я казав, що в нас обмаль часу, це дослівно значило, що ти міг померти в будь-який мить; навіть у тому сні!!!

У мене не було сил і необхідності його перебивати, оскільки: "а" - все це мене добряче шокувало і "б" - я вже відчував наближення апогею монологу старця.

Він продовжував:

- ... Але вже так сталося, - що трапляється на Землі досить рідко, - під час нашої першої зустрічі показники зростання твоєї усвідомленості почали "зашкалювати"! Ти змінювався просто на очах, переосмислюючи свої багаторічні, абсолютно помилкові, - засновані лише на матеріальних ідеалах, - переконання. Мабуть, через такий неймовірний стрибок твоєї усвідомленості, я отримав наказ на відновлення твого біоенергетичного балансу і зцілення тіла... Так ти вижив... і отримав новий шанс!

Як для очікуваного "апогею" розповіді старця, було незвичним бачити таку зміну в його обличчі: з останніми словами воно пом'якшилося, а очі випромінювали щиру теплоту.

Він зробив паузу, виказуючи готовність вислухати мене і відповісти на запитання... Я ж був на стільки вражений почутим, що не знав, як реагувати та з чого почати...

Нарешті, я зважився і заговорив:

- Отже, якби я, стомившись прокидатися о 3.30, не висловив намір розібратися з цими нав'язливими снами, мій кінець був би вирішений? - Поставив я майже риторичне запитання і продовжив сумну тему:

- ... Ми б з вами не зустрілися, і моя дружина сумувала б зараз над моїм тілом? - Мій гуру-старець мовчки кивав у відповідь. Він мене не переривав, а я не міг вже спинитися.

- Взагалі-то, у мене були відчуття прямій загрози моєму життю після того нападу під час сну... Але події розвивалися так швидко, що не було можливості це обговорити. Та, що там... якби в мене було тільки одне це питання? За ці кілька годин сталося стільки всього!

- І, до речі, зараз, поки в нас є час, - я швидко озирнувся на всі боки, переконуючись, що ніщо не завадить мені поставити ці запитання, - ... скажіть, звідки ви знали про мої давні, пророчі сни й про ім'я дружини? - І не чекаючи відповіді, - немов побоюючись, що не встигну, - я швидко додав:

- ... Так, і ще - куди ви поділися в момент мого повернення, і хто керував моїм голосом, роззброюючи ту мерзенну сутність із величезними крилами?!

Завершуючи запитання, я раптом відчув несподіваний озноб і мурашки - приблизно, як у перед зустріччю з крилатим представником "сірих". З позитивного - я все краще відчував тонкі енергії, наче згадуючи давно забуті навички.