Навіяно...(вірші)
*****
Можливо це комусь і невтямки,
Але кохаючи тебе я зрозуміла,
Що ти не вартий жодної сльози.
З тобою щастя зовсім я не мала
Усі казали :"Любиш, то терпи"...
Хіба собі таку я долю обирала?
Тоді б обрала я життя на самоті.
З роками я дорослішою стала
І зрозуміла, що мене ти не кохав.
Чому раніше я цього не помічала?
Чому тоді для мене всесвітом ти став?
Коли відкрились очі, я збагнула,
Що біля мене ти себе кохав.
В усьому цьому ледь не потонула
Шкодуючи, що мій ти час забрав.
Звичайно,що усі тебе жаліли,
Казали, що не варта я тебе...
Та всі слова повз мене пролетіли,
Не зачіпили і не ранили мене.
Було б егоїстично використати долю,
Роками жить в ненависті й брехні
Страждати від нерозуміння, страху, болю,
Що в серці жили навіть на весні.
Твої образи ідпустила і забула,
Вони мені не знадобляться у житті.
І навіть я подякую тобі,бо всеж збагнула,
Що маю власні крила на спині.
Тепер, розкривши їх, літатиму крізь хмари
І будуватиму сама своє життя
Комусь , напевно, сумно жить без пари
А я , нарешті, вільна та жива!
Відредаговано: 14.03.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
