Розділ Другий

Кап. Кап. Кап. З даху поволі лилась кров, щедро розбавлена брудною дощевою водою.

Кап. Кап. Кап. Ллються сльози по щоці в безмежній тузі за товаришем. Ллються та відбивають зворотній відлік.

Терпіння вбивці не вічне. Смакувавши кров вперше, його нічого не зупиняє перед другим разом. Тіло стиснулось немов пружина, ноги приготувались до стрибку...

М'язи вибухнули, силует розмився в повітрі, час неначе сповільнився...

Холодок пройшов по спині сталкера. Не роблячи зайвих рухів, не думаючи, чому і навіщо, він стрибнув. Полетів зі сходів вниз.

Аномалія задоволено загула, коли в нею потрапила кров з рани, залишеної мутантом. Вона б воліла поглинути все, що є у людини, але зараз не можна. Нічого - ненаситний звір почекає. Роки очікування загартували його. Що йому кілька годин?

Чоловік дуже невдало приземлився. В поспіху він стрибнув якнайшвидше, не зважаючи на наслідки. Але вони наздогнали його - сталкер летів головою вниз, виставивши перед собою руки. Схоже, він хотів перекатом нівелювати інерцію, проте.. Микола не врахував поранену кінцівку, що підвіла в найвідповідальніший момент.

Вже вдруге околицями пролунав людський крик. А відповіддю йому був радісний рев хижаків, що почуяли кров навіть попри лютий дощ...

Рука повисла взвовж тулуба - схоже, зламана. А щоб потрапити всередину земснаряда та знайти припаси - треба забратись в отвір, розташований на двохметровій висоті в стіні. Непосильна задача для людини в таких умовах...

Але не для Миколи. Не для того, кого вже називають найкращим сталкером, а згодом назвуть і Легендою...

Чоловік скинув куртку - в цьому лахмітті більше нема необхідності. Шкіра на його руках та спині була червонувата, з коричневим відтінком. М'язи бугрились та справляли враження смертельної небезпеки, стиснутої пружини. Численні шрами покривали тіло сталкера, старі та нові.

Широко розправив плечі, чоловік підстрибнув та повис на краю отвору однієї рукою. Нехай він і був значно сильніший за звичайних людей, але і для нього наступна дія вимагала неймовірних зусиль...

Сталкер розхитався на одній руці, підтягнувся та закинув ногу на край отвору. Але негода зіграла з ним злий жарт... Нога зісковзнула, пальці від переляку розчепилися і чоловік полетів вниз...

Незважаючи на досить невелику висоту, приземлення було дуже жорстким, адже сталкер впав на спину паралельно поверхні. Удар вибив з його легень усе повітря. Губи судорожно кривились, намагаючись зробити хоча б ковточок, та це було марно.

Не маючи сил навіть поворухнутись, Микола лежав на підлозі. Під його нерухомим тілом розстіклася калюжа крові, а в оці застигла сльоза жалю.

Час неначе зупинився, все перестало мати значення.

Кап. Кап. Кап. Людина, дощ та кров. Чудовий день, щоб померти.

Кап. Кап. Кап. Стихії байдуже на інших. Ніщо не має значення. Тільки смерть. Тільки дощ.