не певна за події - в них свої закони і спіралі, - проте за людей тепер я вже напевне знаю: люди нам даються не випадково, а означено навіщось
хтось - щоби пізнавати і рости, і не лише малечі, а й дорослому також) тут друзі, котрі надихають, і вороги, котрі нас спонукають не розкисати у власній ліні; колеги, рідні, близькі і далекі, випадкові незнайомці; хтось навіть, як не дивно, з'явиться в якийсь момент лише для того, щоби "зайняти руки", поки стишиться хоча би трошки біль
ми "споживаємо" стосунки із людьми, в них розкриваємось і розчиняємося, за трохи тверезіємо і падаємо, відроджуємось, відгороджуємось, і замикаємось на всі замки, щоб потім знову нетривало розкриватися вже з іншими людьми, і тоді знов, в найширших проявах і розуміннях
та з-поміж всіх-усіх знайдеться лише хтось один чи, може, двоє, котрі даються нам щоб відчувати: запах і тепло на дотик, залежність, спраглу ніжність, щем, передчуття і післямову; саме вони - і є твоє життя, тільки вони залишаться з тобою допоки не відмовить пам'ять
все інше - врешті байдуже, лишень копирсання в багнючці буденності
22.08.2019
Відредаговано: 26.03.2023