Привіт, Ізяславо

    «Вставай, мила моя, вставай…» – біля ліжка голосно заволав телефон, змушуючи кішку Забастовку перелякано заскочити на сервант і розганяючи нічні сутінки.

    З-під блакитного покривала висунулася дівоча рука з яскраво-червоними нігтями й запулила телефон куди подалі. Щось голосно дзенькнуло, брязнуло, нявкнуло, й Ізя зрозуміла, що влучила в багатостраждальний сервант із Забастовкою (взагалі-то вона не Ізя, а Ізяслава, але так її називає тільки ексцентрична тітонька Німфодора – езотерик і містик, що регулярно засинає під час спіритичних сеансів).

    З-під покривала з’являється кошлата руда голова, сонно крутиться на всі боки, потягується і йде вмиватися. Кошлата голова до третьої ранку гуляла в «Провокаторі», святкуючи День народження однокласниці Леськи.

    У неї (не в голови, в Ізі) сьогодні обласна олімпіада з фізики. Туди одинадцятикласицю зі спокійною душею відправила класна, Варвара Сергіївна, небезпідставно підозрюючи, що, якщо центр переживе Ізю, то апокаліпсис йому буде вже не страшний.

   -- Сила струму… Напруга… Закон Ома… Твою ж! Та я сама живий приклад закону Ома! – Ізя сумними очима, як у коня (не звертайте уваги, то шкільні жартики філологічного класу), оглядає розтрощений гребінець, половина якого знаходиться в руках, а інша – на голові.

    Ви не подумайте, що Ізя тільки гуляла і ні чорта не вчила. Ні! Ізя звичайно гуляла! Причому так, що на вухах стояли всі поліцейські відділки району. Але о четвертій ранку Ізя приходила додому (це в тому випадку, коли всі поліцейські району хапали облизня) і сідала вчити «вроки», як казала її бабуня. Коли Ізя спала, не знав ніхто, навіть сама Ізя.

    Взагалі олімпіада не була її особистою ініціативою. Це було покарання (не будемо акцентувати увагу на тому, що останні два роки Ізя була одним великим покаранням для всієї школи) за розбите вікно в кабінеті математики. Просто на фізкультурі дівчина трішки (всього лиш метрів на 20) промазала мимо воріт, коли грала у футбол. Це було зовсім-зовсім випадково. Принаймні, так запевняла Ізя, в що аж фіолетова від злості Наталія Петрівна ніяк не хотіла вірити. Впевненості у випадковості акції протесту не додавав і той факт, що за день до цього Ізя підняла бучу на уроці через те, що математичка поставила 11 за контрольну Владику, сину зауча, і 9 – Лізі, в якої мама була кухаркою в їдальні через дорогу. Хоча весь клас знав, що ту контрольну Владик нахабно «скатав» у Лізи.

    Ізяслава відірвалася від приємних спогадів про «сфіолетовіння» Наталії Петрівни й поглянула в дзеркало. Драні джинси, червона помада, десятисантиметрові підбори… До олімпіади готова!