Навколосвітня подорож

  Пливла у потоці вітрів одна біленька, гарненька Хмаринка. Якось вітер сповільнився біля зеленого, пишного Ясена. Говорять, кохання з першого погляду існує, так ось воно й тут побувало. 
Як побачила Хмаринка того Ясена, а він її. Відразу смалахнуло в їхніх серцях кохання. Хмаринка намагалася наблищитися до нього, а він до неї в небо тягнувся.

 Та не виходило в них навіть торкнутися одне одного. От вигадала Хмаринка пролетіти навколо всього світу вбираючи в себе вологу і стримуватись, щоб їх не вилляти. 

І ось коли промайже цілюсіньке коло, тоді буде дуже важкою і зможе близько-близько побути біля Ясена. Попрощалися вони. Хмаринка робила, те що й сказала, хоч як важко їй було. А Ясен чекав, тягнучись все ближче-ближче до неба. 
 

 Ось і прилетіла Хмаринка, тільки ось була вона вже зовсім не схожа на себе, це була вже сташна грозова хмара. Кажуть, що це найбільша хмара, яку коли небуть бачили. 

Помітила Хмаринка Ясена, він так само закохано на неї дивився, хоч вонав же виглядала зовсім по іншому. Вони знаходилися так близько одне до одного. Здалося, наче крона дерева полоскотала Хмаринці животик. З неї линув найбільший дощ в історії. Гриміло жахливо лячно. Та блискавка була лише одна. Поцілила вона саме в Ясена. 

Той довго палав. Аж до того часу поки закінчиться гроза. А це тривало доволі довго. 

      Подейкують, що на тій місцині це це все відбувалося утворилася гіганська калюжа. Була вона схожа на серце, а посеред неї пеньок такої ж форми.

Кінець.