Хатинка для їжачка

Для листопада характерні найкоротші дні та найдовші ночі. Не встигло сонце піднятися на небі, як наступала темрява. Інколи вночі вже були заморозки, хоча вдень сонце намагалося хоч трохи обігріти землю.

Всі роботи на подвір’ї були майже завершені, залишилася лише одна — підготувати до зими кущі троянд. З самого початку літа і до пізньої осені радували вони всіх своїми квітами, час і про них подбати. Для цього спершу потрібно акуратно зрізати стебла. Дідусь одягає рукавиці, щоб не поранити руки, бо квіти хоч і гарні, а колючки такі мають, що легко можна шкіру проколоти. Бабуся допомагає дідусю, а Катруся лише спостерігає, бо боїться поранити собі пальці.

 - А навіщо у троянди ці колючки? - спитала вона.

 - Щоб захиститися від тварин, — відповів дідусь.

 - Та і від людей також, — додала бабуся. - Квіти гарні, коли вони ростуть на стеблі, а не зрізані у вазі. От і придумала природа цим квітам такий захист.

 - А навіщо ж тоді ви їх зрізаєте зараз?

 - Троянда — дуже ніжна квітка, при великих заморозках може замерзнути. Тому на зиму потрібно стебла зрізати, а корінь утеплити, — пояснила бабуся. - Пам’ятаєш ми листя згрібали та в мішки складали? От тепер і будемо ним вкривати троянди на зиму.

 - А хіба листям можна зігрітися? - здивовано запитала Катруся.

 - Так, листя, мов ковдра, буде зігрівати землю і квіти не замерзнуть.

 - А я ще пам’ятаю, як малим із листя робив хатинку для їжаків в садку, — промовив дідусь.

 - Як цікаво, дідусю, давай і ми зробимо таку.

 - Добре, ось тільки з квітами закінчимо і до їжаків перейдемо, — засміявся дідусь.

Коли кущі троянд були надійно вкриті, дідусь з Катрусею пішли в садок. Вони дістали з мішка трохи листя (воно і справді було теплим, сухим і пахло осінню) і віднесли до яблуні, яка росла посередині. Обережно гіркою склали його знизу біля стовбура, ще й гілочками зверху прикрили, щоб вітер не розносив.

 - А їжачок точно зрозуміє, що то для нього? - допитувалася Катруся.

 - Обов’язково зрозуміє. Природа навколо нас набагато розумніша, ніж ми думаємо, — задумливо відповів дідусь.

 - Давай тоді туди ще і яблучко покладемо, нехай їжачку буде що поїсти взимку,- запропонувала Катруся.

 - А давай,- погодився дідусь.

Вони взяли двійко невеликих яблук і поклали в нірку з листя.

 - Тепер ніяка зима їжачку не страшна, — пожартував дідусь, і вони задоволені вдвох із внучкою пішли до хати.