Задощило

На відміну від вересня, жовтень видався прохолодним та з дощами. Катруся сиділа біля вікна і сумно споглядала, як важкі краплі одна за одною падають на вікно, стікаючи далі по підвіконню на землю. Листя з дерев майже опало і яскравим килимом вкривало мокру землю. 

Осінь відчувалася повсюди: у повітрі, в природі та навіть в настрої людей. Ніч змінювала день, а зранку все було таким сірим і дощовим, як і вчора. Здавалося, що дощу не буде кінця-краю. Катруся перечитала всі свої улюблені книжки, передивилася по кілька разів фотоальбоми, перебрала іграшки й страшенно нудьгувала в хаті.

Та ось трапилося диво: прокинувшись зранку, вона прислухалася і не почула за вікном шуму дощу, натомість у віконце несміливо заглядало сонце. Катруся швиденько підскочила з ліжка, похапцем поснідала і вибігла на вулицю. Земля була мокрою, в садку стояли калюжі, повітря здавалося наскрізь просочене вологою. 

 - Хай навіть так, але краще, ніж в хаті, — подумала Катруся і пішла в садок.

Ще донедавна такий затишний і привабливий садок було не впізнати. Дерева осиротіло стояли, скинувши своє ошатне листя, квіти на клумбі схилили свої голови до землі, гойдалка промокла і лише жовте листя на землі нагадувало про яскраві барви осені. 

Був ще один кущ, який, здається, зовсім не торкнулася негода — кущ калини. Вона як і раніше рясніла червоними гронами, заманюючи до себе пташок та комах. Катруся дуже багато знає про калину, і те, що це символ України, і про її цілющі та лікарські властивості. Ще у вересні вони з бабусею зрізали кілька гілочок з ягодами та віднесли сушитися на горище. 

 - А ці ягоди нехай пташкам лишаються, — сказала бабуся, — треба ж і їм щось взимку їсти.

Та пташки не поспішали чекати на зиму, а вже зараз щедро пригощалися гіркими ягодами.

Катруся кілька разів обійшла садок, але не знайшовши собі заняття вирішила подивитися чим займається бабуся, можливо їй допомога потрібна. Бабусю вона знайшла на городі. Навіть дивно було, що вона робила там в таку пору. Підійшовши ближче, Катруся побачила, що бабуся збирала гарбузи. Вони вродили пузатими та величезними, такими, що підняти їх годі було і старатися, тож бабуся просто котила їх городом до двору.

 - Допомога потрібна?- запитала Катруся.

 - Допомога ніколи зайвою не буде, — посміхнулася бабуся.

Катруся вибрала найбільшого гарбуза і старанно почала його штовхати, але він ніяк не хотів слухатися цієї тендітної дівчинки. Тут на допомогу прийшов дідусь.

 - Бачу, ти найбільший гарбуз собі обрала, але каші ще малувато зʼїла,- пожартував він.- Та нічого, зараз ми цього красеня разом доставимо за призначенням, а там вже бабуся і каші наварить.

Коли гарбуз було успішно відкочено до двору, дідусь взяв величезного ножа і розрізав його рівно посередині. Всередині він був жовтогарячого кольору і мав безліч насінин.

 - Тут не тільки каша вийде, а ще й гарний харч для пташок,- сказав дідусь.- Зараз насіння зберемо, підсушимо, буде що в годівничку пташкам взимку покласти.

Катруся взялася допомагати дідусю вибирати насіння. Заняття було таким цікавим, що і не помітила, як настали сутінки. Задоволена вона поверталася до хати.

 - Який чудовий сьогодні був день,- думала вона. - Виявляється, що знайти цікаве заняття можна не лише влітку, восени теж багато корисного можна зробити.