Зорепад

Вечори щодня ставали прохолоднішими, проте Катруся зовсім не поспішала до хати. Вона любила сісти на гойдалку і дивитися на зорі, бо здавалося, що саме зараз небо якось нижче нахилилося до землі й варто лише простягнути руку і можна їх торкнутися. 

 - Цікаво, а чи можна порахувати зірки? - думала Катруся. - І які вони на дотик? Чому одні сяють яскраво, а інші ні?

Розібратися з цими питаннями вона вирішила за допомогою дідуся.

 - Дідусю, а що ти знаєш про зірки? - почала вона розмову.

 - Хм, та що я про них знаю. Он Полярна зоря, а це Велика Ведмедиця. Знаю, що коли не було карт та компасів, за допомогою зірок люди орієнтувалися куди їхати, так з’явилася назва всім відомого Чумацького шляху. 

Катруся уважно слухала кожне дідусеве слово і намагалася запам’ятати, де ж на небі знаходиться все те, про що він говорив.

 - А ще кажуть, що якщо загадати бажання, коли падає зірка, то воно обов’язково збудеться, — продовжував дідусь.

 - Все-все збудеться? - перепитала Катруся.

 - Так кажуть, — посміхнувся дідусь і пішов до хати.

Дівчинка довго сиділа, чекаючи, коли ж та зірка впаде, щоб загадати бажання. Та, мабуть, зірки сьогодні вирішили залишитись на місці, бо жодна з них не поспішала падати.

 - Донечко, ходи-но до хати, — покликала мама.

Катруся нехотя пішла до будинку, але вирішила, що завтра неодмінно дочекається тієї падаючої зірки.

День тягнувся, як на зло, дуже довго, вона вже і з подругами пограла, і бабусі допомогла по господарству, а вечір ніяк не наставав. 

Аж ось на небі з’явилася перша зірка, за нею ще одна і ще… Катруся напружено чекала ту саму, яка може здійснити бажання. І цей момент настав: зірка ніби покотилася по небу і за мить зникла у безмежному просторі. Від несподіванки Катруся навіть не встигла нічого зрозуміти, не те щоб бажання загадати й вже готова була заплакати, та раптом по небу покотилася ще одна зірка і ще одна.

 - Хочу, щоб літо ще не закінчувалося, — проговорила Катруся і задоволена пішла спати.

А літо насправді ніколи не закінчується, воно завжди залишається в наших спогадах, мріях та сновидіннях.

 - Я повернусь, — шепотіло воно, передаючи ключі правління осені.