Ягідний місяць

Ось і настало таке довгоочікуване літо. Здається, ще недавно лежав сніг, а потім дерева щойно розпустилися, і ось уже природа розквітла наповну. Вже немає тієї весняної свіжості та ніжності, натомість прийшла літня насиченість кольорів, звуків та подій.

Катруся, як і всі діти, любила літо, адже можна і на річку з батьками поїхати, і на вулиці гратися досхочу, і до лісу сходити, і ягід смачних поїсти.

З особливим нетерпінням Катруся чекала на перші ягоди полуниці. Щойно кущики відцвіли та з’явилися зав'язі, дівчинка по кілька разів на день ходила на грядку і дивилася, чи не почервоніла там її перша ягідка. А вона вперто не хотіла червоніти, залишаючись біло-рожевою вже кілька днів. Та ось до Катрусі підійшов дідусь і простягнув на долоні червону соковиту ягоду полуниці.

 - Ось, прямо з грядки. Скуштуй.

Здається, що такої смачної ягоди Катруся ще жодного разу не їла: солодка, соковита і дуже запашна.

І от щойно ця перша ягідка вистигла, решта почали червоніти прямо на очах. І тепер уже Катруся допомагала мамі збирати запашну полуницю, щоб потім з неї зварити на зиму смачнюще варення.

За полуницею почали достигати порічки та смородина. Невеличкі кущі були рясно вкриті червоними та чорними сережками. Зірвати їх справа кропітка, але Катрусі подобається. Вони з бабусею беруть маленькі стільчики, сідають біля куща і починають одна за одною зривати налиті гілочки ягід. За роботою бабуся любить розповідати різноманітні історії зі свого дитинства, які Катруся просто обожнює слухати. 

 - Був у нас великий садок, — починає свою розповідь бабуся.- Чого там тільки в ньому не росло: і яблуні, і груші, і сливи. А кущів смородини було найбільше. Одного року урожай був такий, що гілки ламалися від такої кількості ягід. Зірвати їх було моїм обовʼязком, тож з самого ранку пішла я в садок і взялася до роботи. Дуже швидко одне відерце наповнилося соковитими ягодами, за ним ще одне. Раптом позаду себе я почула чиїсь кроки, обернулася і завмерла від несподіванки — переді мною стояла стара циганка. Вона була вдягнена в яскраву сукню, на голові була хустка, а на пальцях яскраві персні. Спочатку я дуже злякалася, адже чула чимало історій про те, як цигани дітей викрадали, а вдома нікого із дорослих в цей час не було. Та вона так мило мені посміхнулася і сказала, що має двійко малих дітей, які часто хворіють, а от смородинове варення дуже б їм допомогло. Вона попросила дати їй трохи ягід, натомість вона розкаже мені моє майбутнє. Віддала я їй ті відра з ягодами, натомість вона сказала, що чекає на мене щасливе майбутнє і гарна сімʼя. Звісно, що ввечері мені добряче дісталося від батьків за цю мою щедрість, але ж і на долю мені гріх жалітися. Он яка родина в нас гарна. Тому я дуже часто згадую ту циганку і дякую їй, а ягід на всіх вистачить.

Катруся і не помітила як за розповіддю вони з бабусею зірвали всі ягоди. Навіть дідусь дивувався, як швидко вони впоралися.

А вже за тиждень Катруся допомагає дідусю зривати вишні. Вони ростуть високо, тому вона майже не дістає, натомість тримає відерце, в яке дідусь висипає зібрані ягоди. Та зірвати вишні — це лише частина роботи. Далі найважче — дістати з них камінці, щоб варення було однорідним і без кісточок. В цій роботі їй знову допомагає бабуся. Вони разом сідають навколо великої миски й шпильками починають діставати камінці. За мить руки стають яскраво червоного кольору, але Катрусі навіть подобається така робота. Ввечері мама починає варити варення. Аромат стоїть неймовірний. Та найбільше смакуватиме воно взимку. Відкриєш банку — і поринеш в той літній день, коли стільки людей доклали своїх зусиль для того, щоб зараз вся родина могла смакувати ще добро.

Недаремно ж називають червень ягідним місяцем.