Першоцвіти

Природа оживала просто на очах. Ще вчора все було таким сірим і темним, а вже сьогодні трава ніби зеленіша, на деревах з'являються бруньки. В небі чути курликання птахів, які повертаються після зими до своїх осель. Повітря таке свіже, що аж неможливо надихатися. Катруся все більше часу проводить на подвір’ї, вона уважно розглядає кожен кущик, кожне деревце, ніби намагаючись знайти зміни, які відбулися з ними за зиму. На клумбі почали прокльовуватися нарциси та тюльпани, а ще зацвіли невеликі жовті квіточки, які бабуся так дивно називала — Мати-й-мачуха. Тож Катруся вирішила дізнатися звідки така назва.

 - Є різні легенди, пов’язані з цією назвою, — почала свою розповідь бабуся. - Вже точно і не згадаю, але кажуть, що поєдналися в цій квітці й материнська любов, і холодна злість мачухи. Тому якщо прикласти руку знизу до листочка, він гріє, немов мати, а якщо зверху, то відчуваєш холод.

Цікаво стало Катрусі від такої розповіді, тож вирішила перевірити цю історію. Нахилилася до квітки й рукою провела по нижній частині листка — і справді відчула тепло і ніжність, ніби матуся погладила її. А верхня частина листка виявилася холодною та жорсткою.

 - Скільки цікавого приховано в одній маленькій рослині, — подумала вона і твердо вирішила знайти та почитати щось таке цікаве і про інші квіти.

 За вечерею Катруся попросила маму дати їй книжку, де можна було б почитати про різні рослини.

 - Звідки така цікавість? - здивувалася мама.

 - Хочу знати, чому ті чи інші рослини так називаються. Виявляється, що за назвою може бути така цікава історія.

 - А я підтримую захоплення внучки,- втрутився дідусь. - Нехай вчиться розуміти природу навколо, а без знання історії рослини це неможливо зробити.

Наступного дня мама принесла з роботи невеличку книжечку і віддала її Катрусі.

 - Ось, вивчай собі в задоволення, — сказала вона. - Тут багато цікавого зможеш дізнатися.

 - Дякую, матусю, — прощебетала дівчинка і побігла в кімнату, щоб якомога швидше почати знайомство з цією книгою.

Книга виявилася надзвичайно цікавою. Тут і історії повʼязані з назвою рослин були, і цілі легенди та казкові історії. Катруся не могла відірватися від читання. Бабуся вже навіть почала сваритися і говорити, що так і зір собі зіпсує, що треба хоч на якийсь час і на вулицю виходити.

Катруся любила бабусю, тому не сперечалася з нею, а слухняно йшла на вулицю. Під час однієї з таких прогулянок вона побачила на обміжку городу дивні квіти, яких раніше тут не помічала. В одній квіточці поєднувалося відразу декілька кольорів: і жовтий, і фіолетовий, і білий, а по центру були неймовірні розводи, ніби хтось розмальовував свій пензлик.

Раптом Катруся згадала, що бачила такі квіти в тій книжці, що принесла мама. 

 - Це ж Анютині очі, — вигукнула вона. - Це точно вони.

В цей час поруч проходив дідусь і почувши Катрусин вигук підійшов до неї.

 -З ким це ти розмовляєш?- посміхнувся він.

 - Дідусю, я впізнала ці квіти. Це — Анютині очі. Я читала про них. Хочеш розповім тобі звідки назва така?

 - Дуже цікаво. Слухаю тебе.

 - Є легенда, що один хлопець покохав бідну дівчину, яку звали Аня. Але батьки не дозволили йому на ній одружитися, а посватали йому багату наречену. В день їхнього весілля Аня померла від горя, а натомість зʼявилися ці квіти, які назвали Анютині очі, бо були вони такими гарними, як її очі.

 - Бачу, що недаремно ти книгу читала. Дякую за цікаву розповідь,- сказав дідусь і ніжно обійняв внучку.

Відтепер де б не була Катруся, вона намагалася знайти рослини, про які читала. Дуже часто їй це вдавалося, від чого вона дуже пишалася собою, адже це так цікаво — знати й розуміти, що навколо тебе росте і відбувається.