Кінець свят

Січень спливає непомітно. Отак живеш в очікуванні від одного свята до іншого і не встигнеш отямитися, як розумієш, що новорічні свята промайнули. Позаду прикрашання ялинки, веселі жарти колядників та спів щедрувальників. У такі моменти хочеться повернути час назад і хоч на мить його затримати в тому святковому вирі подій, але, на жаль, реальність вносить свої корективи.

Якось ввечері мама занесла коробку з-під іграшок і сказала, що час розбирати ялинку. Катруся відразу засмутилася, адже так шкода було прощатися із цією лісовою красунею. Хотілося ще хоч на кілька днів продовжити новорічний настрій, але мама була дуже категоричною.

 - Всьому свій час,- любила повторювати вона і сперечатися з нею ніхто не міг.

Але у цій роботі завжди була і винагорода — загублена між іграшками смачна цукерка, яка залишилася на ялинці. Хто зна, чи то випадково її ніхто не помітив, чи навмисне залишили, щоб підсолодити момент прощання зі святом.

Іграшки обережно складені в коробку, татко виніс деревце на вулицю.

 - Не сумуй, донечко, — лагідно підморгнула мама, — наступного року буде ще краща ялинка!

Катруся дуже довго не могла заснути, кімната без ялинки здавалася порожньою і незатишною. Вона думала, що як гарно було б, якби це зелене деревце могло стояти в будинку весь рік, створюючи атмосферу свята та радості. 

 - От коли я буду дорослою, то ялинка у мене буде стояти цілий рік, — про себе подумала мала і солодко заснула.