Глава 2

Я починаю вести щоденник, де аналізую кожну подію, яка трапляється у мене з Дереком. Він оголосив мене своєю дівчиною, навіть, не оголосив, а просто поцілував при усьому класі. Хлопці присвиснули, а дівчата заздрісно дивились. Він вважав, що мені потрібен статус у цій школі? Це така дурня, і, коли він намагався зробити це знову я його відштовхнула. Я зробила, як він просив, але ці фальшиві стосунки мене вимотували, і я цього не хотіла. Я хотіла бути просто Ребеккою Хан, красунею, самовпевненою, самодостатньою і незалежною, а не іграшкою в чиїхось руках.

Коли я бачу, що Дерек йде мені на зустріч, я розвертаюсь. Він нічого не може мені зробити, бо ми не одні, а йому таки потрібно тримати марку стриманого розумного красеня. Насправді такою своєю поведінкою я запустила часовий механізм десь у середні нього. Він міг би закрити на це очі, але його увага була прикути лише до мене, а я дуже вперто намагалась це ігнорувати, його, загалом, також. Грета постійно помічала це і казала мені, що він по мені сохне, але ні, його приваблював той самий «заборонений плід» у вигляді мене.

Грета була моєю єдиною подругою в школі, улюбленицею багатьох у класі, саме тому постійно збирала навколо себе натовп. Інколи вона влаштовувала вечірки, на які я час від часу потрапляла. Вона запросила мене на вечірку в честь її дня народження. Хоча це й була погана ідея, я вирішила піти, прихопивши з собою Люка, хлопчика, з яким я зростала з того самого часу, як потрапила до тітки. Він був нашим сусідом і просто доброю людиною, вже походив на мужнього дорослого чоловіка.

-Ти дуже гарна, Бек, - він заправляє прядку мені за вухо і дивиться з такою ніжністю, яку я вже давно не відчувала до себе.

Люк розвертає мене до дзеркала у вітальні. Я бачу симпатичну струнку дівчинку з довгим хвилястим волоссям каштанового кольору. Сьогодні на мені коротенька рожева сукня з  вирізами, де ребра, і без рукав. Він обіймає мене ззаду за плечі.

-Кому ж достанеться така неймовірна краса? Ти розумієш наскільки ти приваблива?

Я заглядаю у свої сірі очі, і насправді дивуюсь. Я почала помічати, що на мене зиркають хлопці цим літом. Одного разу до мене причепився якийсь недоумок, а потім інший, і так відбувалось постійно. Тому  перестала носити відверті сукні, заховалась у мішкуватій одежі.

-Ох, Люку, ти мій рятівник, - я повертаюсь до нього лицем і висну у нього на шиї.

Він дійсно постійно оберігав мене від злих людей, наче мій янгол охоронець. Я без вагань довірила б йому своє життя. Коли Грета виходить до нас, я бачу, як блищать його очі. Грета також це бачить і розпливається в усмішці. Скажу одразу, ця парочка буде довго пудрити одне одному мізки, але це дійсно кохання. Я пригортаю Грету до себе.

-Моя кралечка, ти божевільно прекрасна й взагалі неймовірна, - коли ми випускаємо одна одну з обіймів, з маленького клатчу я дістаю невеличку коробочку.

Я купила їй намисто з символом нашої міцної дружби. Нескінченність. Я безмежно любила цю дівчину, як сестру. Мені хотілось залишити їй щось на згадку, якщо наші шляхи розійдуться після школи. Я не була дурною і такий варіант мав місце бути, тому я готувала себе до усього наперед.

-Дякую, кохаю тебе, - вона цілує мене у щоку і знову згортає в обійми.

Дім починає наповнюватись гостями, і я знаходжу собі тихе містечко, де ніхто мене не знайде. Я прийшла тільки тому, що хотіла допомогти Греті у разі чого, і це ніяк не стосувалось того, що я завсягдатай таких вечірок. Я люблю тишу і усамітненність.

Сімейна бібліотека була єдиним місцем, де не було гучно. Музика і радісні голоси лунали ехом десь далеко. Я відкрила книгу, яка лежала на столі, щось у дусі Грети. Про жінку, яка намагалась мірятись з чоловіками яйцями.

-Ти в пастці, - я знаю цей голос. Дерек. Він зазвичай не ходить на вечірки, хоча його запрошують.

Я кидаю книгу і зриваюсь з місця до дверей, але він встає мені на шляху. Я завмираю і дивлюсь на нього так, наче мене зараз знудить. Він усміхається.

-Досить грати зі мною, Бекка, ми дорослі люди, і я хочу розуміти «чому».

-Я не хочу цих фальшстосунків.

-Ти могла б просто сказали мені про це. Я розумний хлопчик, я, навіть, розумію слова і речення.

-Вибач, - він торкається мого плеча і проводить пальцями вниз до зап’ястку.

-Ти не тільки розумна, але й гарна. Дуже гарна.

Він обіймає мене, зарившись носом у моє волосся. Час зупиняється, і я не розумію, чому не відштовхую, наче паралізована. Не хочу, щоб він відпускав. Але я лише «заборонений плід». Чорт.

-Не треба. Ти граєшся зі мною. Мені це не потрібно.

Я вислизаю з обіймів, і йду до дверей, коли раптом вимикається світло, і я відчуваю, наче мені не вистачає повітря. Я хапаюсь за двері, але їх зачинено, починаю кулаками лупцювати їх. Це гівно. Я плачу. Коли моїх батьків вбивали, я сиділа у темній шафі. Серце вистрибує, і я, наче втрачаю сили.

-Тихо, тшш, - Дерек обіймає мене і гладить по голові. – Я поруч, не бійся, Бекка, все добре.

Я відчуваю його запах і це заспокоює мене. Боже, він для мене, наче, сильнодіюче заспокійливе. Я навіть уявити цього не могла. Він цілує мене. Його губи накривають мої, і я зовсім розслабляюсь.  Чому це трапилось? Я не розумію. Коли світло знову загорається, я добре бачу як близько його обличчя до мого. Під ключицею є тату.

-О боже, невже в тобі є розпуста? Татуювання, і ти якийсь інакший, Дереку. Наче маску скинув.

Дерек посміхається. Знову серце колотить. Я божеволію, коли дивлюсь на нього. Мене накриває хвиля тепла і ніжності. Ми сидимо на підлозі, витріщаємось один на одного. Він сексуальний. Я помічаю деякі зміни, зачіска більш скуйовджена, і на ньому біла футболка, чорна косуха і стильні джинси з кросівками. І Тату!

-В мене забагато таємниць, люба. Хочеш знати усі?

-Так, давай поговоримо. Що означає твоє тату? – я опускаю воріт футболку і торкаюсь контурів трикутника з якимось ієрогліфом посередині.

Він піджимає губи, наче, витримує час перед тим, як відповісти.