Глава 8

Кетрін

— Про що мова? — підійшла до чоловіків і вхопила за руку Стіва.

— Кеті, ти чому мені не сказала, хто твій друг?

— Хіба це так важливо? — усміхнулася хлопцеві. – Ітан тимчасово мій бос, але тільки-но мені знайдуть заміну, я піду, — подивилася на Ітана, але він ніяк не відреагував на мої слова.

— У залі, де я займаюся, досі висить твій плакат, — звернувся до нього Стів.

— Не може бути, — розсміявся Ітан. – Алане чуєш?

— Тебе пам'ятають, — кивнув чоловік. — Може варто відкрити нарешті свій зал і зайнятися улюбленою справою?

Ітан лише зітхнув у відповідь, почав знімати м'ясо з грилю і викладати на тарілку.

— Що це за історія з залом? — пошепки запитала у Стіва.

— О, ти не в курсі? Ітан займався боксом і мав хороші шанси стати професіоналом, але кинув.

—А ти звідки знаєш? – знову я єдина, хто нічого не знає.

— Я займаюся у того ж тренера, у залі висять плакати з фотографіями кращих.

Він ще й боксом займається! Ні, щоб розповісти мені про нього що-небудь гидке, може, тоді я перестала б за ним сохнути. Так вони тільки нахвалюють його, неначе змовилися. Ми розсілися в альтанці, я вибрала собі місце якомога далі від подразника, але мимоволі кидала погляди в його бік. Один раз мій погляд перехопив Алан і підморгнув, я ж удала, що уважно слухаю Лізі.

В цілому, день проходив спокійно, Лізі смішила нас з Алісою історіями з офісу, чоловіки говорили про своє. Стів відчував себе у своїй тарілці та підтримував будь-яку тему. Кілька разів я ловила на собі задумливий погляд Ітана, але намагалася не звертати уваги, не хотілося псувати настрій.

— Лізо, коли ти все встигаєш? — запитала після чергової історії.

— Це загадка століття, — відповів за неї Алан. — Вчора, їдучи до партнерів, я бачив, як вона приїхала з об'єкта, а заїхавши додому, після підписання документів, виявив її на своїй кухні, де вона пила чай. Але! — він підняв палець угору, — через годину Елізабет сиділа на нараді.

— Ви забули додати, з ідеальним звітом, — розсміялася дівчина.

— Це правда, — звернувся Алан до дружини, — твій заступник просто знахідка.

Було помітно, що дівчині приємна така похвала.

— Повністю згодна, — усміхнулася Аліса. – Я піднімуся до Майка.

— Я з тобою, — теж підвелася, — скучила за пупсиком.

Нам назустріч вийшла бабуся, з Майком на руках.

— Алісонько, візьми Майка, ми погуляли в саду, і він поїв, а я піду зателефоную, — жінка передала дитину Алісі й побігла в будинок.

— Що це було? — шоковано подивилася на подругу.

— Бабуся майже кожен день спілкується по скайпу з подругою, — усміхнулася Аліса.

— Оце так! Не важко їй з Майком?

— Коли я пішла працювати, Алан запропонував взяти няню, але ми такого наслухалися, — схопилася за голову подруга, — що більше про таке не думаємо.

— Уявляю, — засміялася, згадавши, якою бабуся може бути переконливою.

— Залишайся в нас на ніч, можемо завтра поїхати по магазинах, давно удвох не вибиралися на шопінг.

— Я не проти, але ж мені потрібно дограти роль, — зітхнула, згадавши про Стіва.

— Якщо чесно, то ця роль тобі не вдалася, — засмутила мене подруга. – Твій Стів заглядається на Лізі, та й ти зовсім не звертаєш на нього уваги, на закоханих ви не тягнете.

— Ну спасибі, — надула губи.

— Але це ж не значить, що Ітан не повірив, — усміхнулася подруга. — Він весь день очей з тебе не зводить.
Я автоматично поглянула в бік компанії, Ітан насправді дивився на нас, а потім відвів погляд.

От би на роботі так швидко день проходив, як у вихідний. Начебто щойно приїхали, а вже вечір. Я провела Стіва, пообіцявши зателефонувати та сходити разом куди-небудь. За Лізою заїхав Макс, і вона щаслива юркнула з ним додому.

— Кетрін, складеш компанію? — Алан приніс пиво і сів на шезлонг біля басейну. Його дружка не було видно, мабуть, поки я допомагала на кухні, він поїхав. От і добре, тепер можна розслабитися.

— Плаваєш? — вказала на басейн.

— Вранці, — кивнув чоловік, — заряджає енергією.

— А я от ніяк не можу привчити себе до спорту.

— Як працюється?

— Бувало й гірше, — мені не хотілося порушувати цю тему, але в Алана був інший план.

— Кетрін, пам'ятаєш, у нас була розмова, коли ми з Алісою не ладнали?

Я кивнула, не розуміючи до чого він веде.

— Я ніколи не втручався в чужі стосунки, бо вважаю, що дорослі люди можуть все вирішити без сторонньої допомоги. Але через те, що справа стосується тебе і мого кращого друга, хочу дати лише одну маленьку пораду: не втрачайте час і не відкидайте свій шанс. Ще одного разу може й не бути.

З вікна виглянула Аліса і покликала чоловіка. Він підвівся і, не сказавши більше ні слова, пішов у будинок. Я так і сиділа, нічого йому не відповівши. По-моєму, наш шанс з Ітаном ми втратили ще рік тому і мені хочеться скоріше забути про свій невдалий любовний досвід.

Заплющила очі й відкинулася на шезлонг, ще пів години й повністю стемніє. Синоптики обіцяли на ніч дощ і важкі хмари почали затягувати небо, а коли піднявся вітер, довелося бігти в будинок. Зазвичай, я не лягаю спати так рано, але після насиченого дня захотілося прилягти.

Розбудив мене гуркіт грому, через вікно було видно яскраві спалахи блискавки, що осяяла небо, а за нею на скло обрушилися потоки дощу. Я встала, прийняла душ і переодяглася у свою довгу футболку, що слугувала нічною сорочкою. На годиннику була майже північ, гроза за вікном все набирала обертів, сон я перебила і тупо дивилася, як світло стає в кімнаті від чергового спалаху блискавки. Покрутившись деякий час і сподіваючись заснути під монотонні звуки дощу, захотіла пити. Світло ніде не горіло, всі давно спали, лише звуки негоди порушували спокій в будинку.
Повертаючись до кімнати зі склянкою води, почула як грюкнули двері на терасу. Хтось забув зачинити і вітер грюкав ними, граючись. Я повернула ручку і збиралася йти, коли помітила самотню фігуру на терасі. Придивившись, впізнала в ній Ітана. Трохи повагавшись, вийшла до нього.