Глава 7

Кетрін

Ранок видався сонячним, на небі ні хмаринки. Судячи з усього, день обіцяв бути спекотним. Я вдосталь виспалася, смачно поснідала і, не поспішаючи, зібралася до Девісів. Особливо заморочуватися з одягом не стала. Одягла джинсові шорти та футболку, зібрала волосся у високий хвіст, захопила сонцезахисні окуляри, невелику сумку і спустилася чекати Стіва. Є в цього хлопця звичка запізнюватися. Поки він приїхав, я встигла два рази поговорити з Алісою, яка з нетерпінням чекала зустрічі з моїм хлопцем. Мені ще належало пояснити їй, хто цей хлопець і чому я його притягла з собою.

— Привіт, красуне, — розплився в усмішці Стів, коли я сіла на пасажирське сидіння.

— Привіт, а ти все так само пунктуальний, — пробурчала.

— Що є, то є, — засміявся хлопець. — Ну що, готова веселитися?

— Аякже, — зітхнула, веселощі будуть незабутніми. – Давай спочатку в супермаркет заскочимо, Алан пиво просив купити.

Дізнавшись до кого ми їдемо, Стівен прийшов у захват.

— Не очікував, що у тебе така компанія.

— Звичайна компанія, — пробурчала, не особливо розділяючи веселощі хлопця.

Зараз моє спонтанне рішення запросити Стіва, здавалося не таким вдалим. Мені потрібно якось зображати закохану, а це навряд чи вийде у присутності Ітана. До чого ти дожилася, Катю! Якийсь сухар не дає тобі спокійно дихати.

— Ей, — Стів помахав у мене перед очима.

— Що? — що за звичка безглузда, пальцями в очі лізти? Згадала чому ми розійшлися – він дратував мене.

— Сюди?

— Так, повертай.

— Про що задумалась, красуне?

— Та так, на роботі проблеми, — ляпнула перше, що спало на думку.

— А мене взяли в ту компанію, про яку я мріяв. Пам'ятаєш?

— Угу, — кивнула, хоча нічого не пам'ятала. Хотілося крикнути, що я навіть прізвище чоловіка, якого кохаю не могла згадати, а тут якась компанія.

— У зал от пішов, боксом почав займатися, — хвалився далі хлопець.

— Я теж бігала вранці, минулого року... два рази, — видала у відповідь.

— Кеті, ти не змінилася, — засміявся хлопець. — Я пам'ятаю, яка ти запальна.

— А те, що мені не подобається ця кличка, ти, мабуть, забув?

— Не гнівайся, красуне, — підморгнув, усміхаючись.

А мені хотілося гарчати від злості на себе. Сама придумала проблему і Стіва втягнула, а тепер не маю поняття, як зіграти теплі почуття до нього.
У дворі Девісів витали чарівні аромати смаженого м'яса. Двері відчинила Елізабет і налетіла на мене з обіймами.

— Кетрін, ми так давно не бачилися! Як чудово, що ти змогла приїхати.

— Спробуй, відмов Алісі, — розсміялася. — Ти з Максом?

— Ні, він працює, а я сьогодні гуляю.

— Знайомтеся, — розвернулася до Стіва.

Чого у нього не відняти, так це комунікабельності. Не потрібно водити за ручку і з кожним знайомити, він сам увіллється в бесіду і придумає тему для розмови. Поки вони спілкувалися з Ліззі, я пройшла на кухню і поставила пиво в холодильник. Сіла на стілець і спробувала налаштувати на своєму обличчі щасливу усмішку. Я ж як-не-як закохана і повинна мати відповідний вигляд.

— Катюш, привіт, — зазирнула Аліса. – Ти чого тут сидиш?

— Думаю, як я так втрапила.

— У сенсі? — не зрозуміла подруга.

— Не звертай уваги, — схопилася. – Там Стів...

— Ой, не турбуйся, — обірвала мене Аліса, — він уже з усіма познайомився і влився в бесіду.

— Добре.

— Начебто приємний хлопець. Чому ти мені про нього не розповідала?

— Алісо, це мій старий знайомий, ми три роки тому зустрічалися, а вчора випадково зіткнулися на вулиці.

— Так я і знала! Ти не могла приховати від мене таку новину. Але навіщо це все?

— Усе, як завжди. Ми гаркались, і я ляпнула, що у мене є хлопець, а цей сухар розповів все вам.

— Сухар? — розсміялася Аліса.

— Причепився до мене, все розпитував про загадкового хлопця, а Стів так вчасно нагодився.

— Ох, Катю, ти невиправна.

— А що мені було робити?

— Може, поступитися і перестати сваритись? – підняла брову Аліска.

— Не роби так, мене лякає цей погляд.

— Ви обоє такі вперті, — похитала головою подруга. — Може, варто забути про сварки та продовжити те, з чого все почалося?

— Повестися на його красиві слова, а потім ревіти, коли він втече? — почала заводитися.

— Можеш не гарчати на мене, я не боюся, — Аліса встала і налила мені келих вина. Те, що потрібно. Трохи розслаблюся перед тим, як приєднатися до компанії.

 — Ти знаєш мене краще, ніж я сама.

— Звичайно, краще! — вигукнула подруга. — Я от, наприклад, знаю, що ти досі кохаєш Ітана, навіть якщо приховуєш це від самої себе. А ще, я не сліпа і бачу, що ти йому подобаєшся. Єдине чого не можу зрозуміти – це ваш опір почуттям.

Я зітхнула, бо нічого було відповісти на такі слова. Можна посперечатися щодо його симпатії до мене, але не було бажання. Насправді мені хотілося, щоб це було правдою.

— Не хочу бути його іграшкою на час приїздів в Нью-Йорк, — зізналася чесно.

— Я тебе розумію, але спробуй бути м'якше і не провокувати його на конфлікти. Ніколи не бачила такого стриманого чоловіка, як Ітан, але ти виведеш будь-кого.

— Мені немає до нього діла. І взагалі, я з хлопцем прийшла, не видавай мене.

— Щось ти не дуже до нього поспішаєш, — усміхнулася подруга. — Пішли, чоловіки стільки смакоти приготували на грилі. Сподіваюся ти не на дієті?

— Сьогодні залишила її вдома.

На задньому дворі чекали тільки нас. Мої очі вмить відшукали Ітана і наткнулися на невдоволений погляд. Він взагалі буває в хорошому настрої? Біля нього стояв Стів і про щось жваво розповідав, Ітан кивав і пив пиво. Як завжди, ідеально виглядає: в джинсах і футболці, що обтягує спортивне тіло. Вкотре визнала, що він гарний чоловік.

— Чуєш які аромати? — проспівала подруга.

— Бачу ... тобто чую, — поправила себе. — Аж слинки течуть, — тільки це зовсім не про м'ясо.