Глава 6

Кетрін

Вранці, збираючись на роботу, прокручувала варіанти нашої розмови з Ітаном. Мені не хотілося скандалити, але, мабуть, по-іншому у нас не вийде. А ще це барбекю у Девісів… Як мені від нього відвертітися, або де знайти хлопця? Аліса вчора зателефонувала і сказала все, що думала про наші стосунки з Ітаном. А ще пригрозила, що якщо мене не буде, вона образиться. Виявилося, що сухар все вибовкав, і я була запрошена з хлопцем.

На вулиці чудова погода, тепло і сонячно. Я одягла легку темно-синю сукню з короткими рукавами та накинула піджак. Вже в метро зрозуміла свою помилку щодо високих підборів, але запізно. Коли підходила до магазину мене гукнули, на іншій стороні стояв знайомий. Ми деякий час зустрічалися, роки три тому, але швидко зрозуміли, що кохання не прийшло й розбіглися. Навіть спілкувалися після розставання, як друзі.

— Стіве, привіт! Давно не бачилися.

— Привіт, красуне. Я тебе навіть не впізнав одразу, — хлопець перебіг до мене і міцно обійняв.

— Так ти теж змінився, змужнів ще більше.

— Слухай, я зараз поспішаю, може зустрінемося ввечері, посидимо де-небудь?

— Відмінна ідея! Хоча знаєш, що? Мої друзі завтра влаштовують барбекю, не хочеш зі мною піти?

— Чому б і ні, — зрадів хлопець. Ми саме обмінювалися номерами телефонів, коли я помітила, що під'їхав автомобіль Ітана. Він вийшов і попрямував до магазину, але помітивши мене зупинився.

— Я за тобою заїду завтра, — усміхнувся Стів.

— Пам'ятаєш ще адресу?

— Ображаєш, — удавано образився хлопець.

— Ну, тоді до завтра, — я стала на носочки й поцілувала хлопця в щоку.

— Бувай, красуне, — він перебіг дорогу й помахав мені рукою. Коли я подивилася в той бік, де стояв Ітан, його там вже не було. Ну от і добре. Ось відповідь на моє питання. Піду зі Стівом, він симпатичний хлопець, не дурний. Нехай бачать, що я не брехала.
В магазин увійшла в піднесеному настрої. Марта, як завжди, була на місці.

— Привіт, — усміхнулася їй.

— Привіт! Ти перевіряєш нервову систему керівництва?

— У мене ще п'ять хвилин до початку робочого дня, встигаю переодягнутися в мішок.

Я увійшла в кімнату і зачинила двері. Тільки зняла піджак, вони відкрилися і на порозі виник Ітан.

— Поки ти працюєш тут, будь ласкава, не спізнюватися.

— Я ще не запізнилася, — відповіла з усмішкою. — Якщо ти дозволиш мені переодягнутися в чудову робочу форму, то в залі я з'явлюся до відкриття, — зняла одяг з вішака й втупилася на Ітана. Його погляд впав на мою руку й очі округлилися.

— Що це? — підійшов ближче, вказуючи на синяк.

— Це ти мене так вчора схопив. Я ж казала, що боляче, — стало смішно, але я стрималася. Нехай помучиться. Сухар! Хоч чимось його зачепила. Бачу, що на обличчі проступив жаль.

— Кетрін, вибач, я не хотів тобі нашкодити. Мені здавалося я злегка доторкнувся до твоєї руки, —він ніжно провів пальцями по руці. — Пробач, — подивився в очі.

— Мені потрібно переодягнутися, — зніяковіла від його пильного погляду.

— Так, звичайно, — він розвернувся і вийшов з кімнати, а я нарешті розсміялася. Будеш знати, як зі мною зв'язуватися. В цю мить вся злість на ту тітку минула.

Марта, як завжди, палала цікавістю. Все розпитувала мене про Ітана, який він поза роботою і як ми познайомилися. У мене навіть закралася підозра, що він їй подобається, аж надто активно приділялася увага питанням про його особисте життя. На обід вона знову жувала якесь печиво.

— Марто, — присіла біля неї, — у тебе все в порядку?

— Жити можна, — спробувала усміхнутись дівчина.

— Все так погано?

— Я пішла від Джона, — засмучено повідомила, зітхнувши.

— І? Я сподіваюся ти забрала гроші?

— Їх не виявилося на місці, — опустила погляд дівчина.

— Що? От козел! — вигукнула на всю кімнату.

— Нехай мені буде важко, але до нього я більше не повернуся, — я бачила, що вона стримується, щоб не розплакатися.

— Пригощайся, — відкрила замовлений салат. — Давай, а то ображуся, — випередила її обурення.

— А ти? — зніяковіла дівчина. Їй була неприємна ця ситуація.

— А мені не можна, я завтра буду пригощатися всілякими жирними стравами, тому сьогодні бережу фігуру, — усміхнулася їй.

Я зробила каву і дістала печиво. Марта розповіла, що зняла кімнатку на околиці й тепер півтори години добирається на роботу. А я сиділа і дивувалася людям. Дівчина присвятила стільки років цьому Джону, постійно економила, любила і дбала про нього, а він, як остання свиня, так вчинив з нею. Я щиро шкодувала, що вона потрапила в таку ситуацію.

— Не кисни, Марто. Моя найкраща подруга пережила зраду чоловіка, але взяла себе в руки та піднялася на ноги. Головне, не падати духом і вірити в себе. Ти все зможеш!

— Спасибі, Кетрін, за підтримку і за салат, — усміхнулася дівчина. Тільки я збиралася відповісти, як двері відчинилися і зазирнув Ітан.

— Кетрін, зайди до мене, — буркнув й збирався зачинити двері.

— У мене обід, — відповіла тим же.

— Коли закінчиться твій обід, — пробурчав крізь зуби, — зайди до мене.

— Окей, — усміхнулася, коли двері гучно зачинились.

— Що це з ним? — схопилася Марта. — Він завжди такий стриманий і ввічливий, а на тебе гарчав, як звір.

— Не звертай уваги. Ось тобі ще один факт про Ітана Вільямса – нестриманий хам.

Марта з підозрою зиркнула на мене, а я розсміялася.

— Гаразд, пішла, а то ще знову прийде.

На мій стукіт ніхто не відповів, і я увійшла. Ітан сидів спиною до дверей, приклавши телефон до вуха і, мабуть, слухав співрозмовника.

— Ні, Донно, досить надсилати мені дурні повідомлення. Ні, ми давно розійшлися.

Я в мить вийшла і тихенько прикрила двері, а потім голосно постукала.

— Увійди, — почула на цей раз.

— Ти щось хотів?

— Хотів запитати, як щодо завтра? Можу забрати тебе.