Глава 5

Ітан

Кетрін поїхала, а я так і стояв, поки мене не вивів зі ступору автомобіль Алана.

— А чому ти сам? — запитав друг.

— Ви спеціально мені не сказали? Хотіли покарати мене за щось? – я спопеляв нищівним поглядом подружжя Девісів.

— Ходімо вип'ємо та поговоримо, — підштовхнув мене Алан в напрямку будинку.

Аліса піднялася до Майкла, а ми розташувалися у вітальні. Алан налив віскі й сів навпроти, я ж не знав з чого почати розмову. Я так заплутався у своєму житті, що не бачив шляху, як з цього вибиратися.

— Іте, нам набридло, що ви постійно гаркаєте одне на одного. Це вже не смішно, дійшло до того, що ми не можемо всі разом зібратися. Ти ж знаєш, як ми до вас ставимося – ви наші найкращі друзі. Але, по одній, тільки вам зрозумілій причині, ви не можете знаходитися поруч і не скандалити. Та ви навіть на нашому весіллі посварилися.

Я зібрався було обуритися, але мені не дали.

— Ми вирішили, що більше не будемо це терпіти. Будьте ласкаві, розберіться у своїх стосунках і у нас вдома поводьтеся належним чином, особливо при Майкові.

— А чому ти мені про це кажеш, ніби це я автор всіх скандалів.

— Не хвилюйся, Кетрін вислухає те ж саме від Аліси.

— У нас немає ніяких стосунків, — буркнув другу.

— А даремно, — надпив зі склянки Алан і відкинувся на спинку крісла. — Адже вона подобається тобі?

— Подобається, — чесно відповів, бо не бачив сенсу приховувати це від Алана.

— А що Донна? — розпитував далі друг.

— Ми домовилися залишитися друзями. Вона нарешті почула мене і зрозуміла, що примирення, на якому так наполягала, було помилкою, чому я невимовно радий.

— Тобі давно потрібно розірвати це коло, — давав настанови цей розумник.

— Ти сам не так давно став розсудливим.

— Ось тому я і даю тобі пораду. На власному прикладі, так сказати. Якщо Кетрін тобі подобається, не втрачай свого шансу.

— За період наших стосунків з Донною, мене вже нудить від однієї думки про створення сім'ї. Тобі пощастило відхопити єдину дівчину, якій були потрібні щирі відносини.

Через деякий час до нас приєдналася Аліса.

— Катя сильно гнівалася? — спитала, сідаючи на диван.

— Вона скажена. Ви б її бачили.

— Ми тебе бачимо, нам цього достатньо, — хмикнув Алан.

— Вона, як змія, сичала на мене і не підпускала до Майка, — поскаржився Алісі.

— Вони нагадують нас, — розсміялася Аліса. — Буркотять одне на одного і відмовляються від своєї симпатії.

— Значить, ти теж не в курсі, що у Кетрін є хлопець?

— Звідки ти це взяв?

— Вона сама мені сказала сьогодні, — я бачив, як здивувалися друзі.

— Е, напевно, не хотіла говорити завчасно, — відповіла Аліса.

—  Скоро дізнаємося, — підтримав дружину Алан.

А мене бісить їхній спокій. Адже можна зателефонувати та дізнатися, що це за хлопець такий, про якого ніхто не чув. Але вони сидять переді мною зі спокійними обличчями й усміхаються. Завтра сам все розпитаю в Кетрін. Краще хай вона на мене накричить, ніж буду мучитися в здогадках.

— Хлопчики, я вас залишу, бо втомилася за сьогодні. Ітан, на суботу все в силі.

— Я буду, — кивнув Алісі.

— Залишишся у нас? — запитав друг, коли Аліса піднялася нагору.

— Ні, поїду.

Нещодавно я прийняв рішення і купив квартиру, щоб нікого не обтяжувати своєю присутністю. Якщо ми відкриємо ще один салон в Нью-Йорку, то доведеться приїжджати частіше і залишатися на довше.

— Не жени сильно, Іте, — сказав друг, провожджаючи мене до воріт.

— Ти ж знаєш мене, — хмикнув, сідаючи за кермо.

— Знаю, тому й кажу.

Поки їхав, з думок не виходила Кетрін. Її агресія в мою сторону неприємно здивувала. Хоча, чого я чекав? Сам винен у її відношенні до мене. Вона мені відразу сподобалася, ще коли я влетів на швидкості в ту злощасну калюжу і забризкав її.
Мене полонили її великі гарні очі й тоненька постать.  В порівнянні зі мною, вона зовсім крихітка, дістає головою до мого підборіддя. Вже рік минув з дня нашого знайомства, а я досі пам'ятаю всі подробиці того вечора в клубі й наступних двох днів. Але я сам припинив наше спілкування, про що вже пошкодував тисячу разів.

Тоді, повернувшись в Сіетл, я знову піддався на вмовляння і помирився з Донною, наперед знаючи, що нічого з цього путнього не вийде. Хитке перемир'я протрималося три місяці, а перед весіллям Алана ми знову розбіглися. Більше я не маю наміру повертатися до цих стосунків. У кожного, рано чи пізно, закінчується терпіння, навіть у мене. Коли дізнався, що у Донни з'явився хтось, радів, як дитина. Нам ще належить поговорити про повідомлення, які вона щодня шле мені, як другу. Вони страшенно дратують. Після шести років безуспішних стосунків, навряд чи зберуся з кимось зустрічатися. Найближчим часом, так точно.

Але Кетрін... Про неї я не можу припинити думати. В ній є щось таке, що притягує мене, полонить і змушує сходити з розуму. Сьогодні, коли вона сичала на мене в кабінеті, у мене було шалене бажання перервати її слова поцілунком.

До квартири добираюся швидко. Алан має рацію, я люблю швидкість, але в межах норми. У мене завжди була пристрасть до швидкості та боксу. У студентські роки я професійно займався боксом, але мрія відкрити зал, так і залишається поки що мрією. Через сімейний бізнес немає часу зайнятися своїм.

На телефоні нові повідомлення.

Донна: Добраніч, друже.

Дістала! Іноді закрадається думка, що в неї не всі вдома. Коли ж вона відстане від мене? Навіть нові стосунки не заважають їй писати повідомлення цілий день. А ось друге повідомлення здивувало, тому що було від Кетрін.

Кетрін: Я хочу звільнитися, завтра зайду за документами.

Ну ні! Цього, крихітко, я не допущу. Не роздумуючи, набираю її номер.

— Алло, — відповідає на другому гудку.

— Чому ти прийняла таке рішення?

— Це не моє. Я хотіла спробувати, але мені не подобається така робота.

— Дивно, Кевін тебе хвалив.

— Я можу забрати завтра документи?

— Вибач, але такого працівника я не можу відпустити.

— У тебе немає такого права, — почала заводитися вона.

— Помиляєшся, ти зобов'язана допрацювати, поки я знайду тобі заміну.

— Гаразд, — прогарчала, — шукай, тільки швидко.

— Ти вдома? — питаю, не реагуючи на її тон.

— Вдома, а що?

— Одна?

— Я не зобов'язана обговорювати це з керівництвом. На добраніч, Ітане, — проговорила скоромовкою й відхилила виклик.

От змія! Ця дівчина незрівнянна! Вона дратує норовливим характером, і водночас притягує своєю безпосередністю. Можеш пускати отруту скільки хочеш, але працювати ти будеш у мене.