Кетрін
Спала я без задніх ніг, емоційне напруження завжди вимотує і, якби не будильник так завбачливо включений ввечері, проспала б перший робочий день.
На кухні застала тільки Алана. Він готував сніданок для Аліси.
— Доброго ранку, — чоловік поставив переді мною чашку кави.
— Ти мене врятував, — подякувала, смакуючи ароматний напій бадьорості.
— Почекай мене, поїдемо разом, — сказав, прямуючи з кухні нагору.
— Не хочу тебе обтяжувати, — кинула вслід.
— Зверху надійшов наказ, — чоловік вказав очима на другий поверх. — «У нашої Катюні перший робочий день», — процитував він Алісу.
— Тоді не будемо грати з вогнем, — розсміялася з його виразу обличчя.
Є ж на світі чоловіки, які носять своїх жінок на руках, піклуються про них і оберігають. Ось Алан, наприклад, саме такий. У нього повно турбот і величезна імперія на плечах, але вранці він обов'язково принесе своїй дружині сніданок. Я не вперше у них залишаюся на ніч і кожен раз бачу цю милу картину. Або мій тато, він все життя робить мамі сюрпризи й дарує квіти.
У кімнаті, яку мені виділили, перебувала половина моїх речей. Я часто залишаюся у них на ніч. Девіси давно називають кімнату моєю. Приймаю душ і перевдягаюся в штани та сорочку. Кевін сказав, що пізніше мені видадуть форму. Сподіваюсь, що не буду виглядати в ній, як страхопуд, і ця робота не така нервова, як в офісі.
Коли я вийшла з автомобіля, залишалося п'ять хвилин до відкриття магазину. Двері були відчиненими і я увійшла, моя напарниця вже стояла за вітриною.
— Привіт, — усміхнулася дівчина. — Кевін чекає на тебе в кабінеті.
Чоловік пояснив мої обов'язки: консультування покупців і обов'язково з привітною усмішкою, видача онлайн замовлень, ввічливість та уважність. Ну, з цим я впораюся. У кімнаті для персоналу було обладнано місце для відпочинку, а також була техніка, щоб перекусити, не виходячи з магазину.
Марта – моя співробітниця, як енциклопедія, знайомила мене з виробами та дорогоцінним камінням в них. Ніколи б не подумала, що про ці блискучі камінці існує стільки інформації. Я намагалася все запам'ятати, але з моєю пам'яттю це не найлегше заняття. В цілому, день пройшов добре, єдине, що хвилювало – це мої ноги, що гули від втоми. Сидіти й дивитися у вікно, як я думала, в обов'язки не входить. Цілий день я вивчала асортимент і перехоплювала у Марти навички спілкування з покупцями. Кевін працював в кабінеті й до нас не виходив, а після обіду зовсім поїхав.
— Давно ти працюєш тут? — запитала у Марти, коли ми були одні.
— П'ять років, майже з самого відкриття, — присіла біля мене дівчина.
— І що не було бажання змінити роботу? Все влаштовує?
— Платять добре, та й робота не складна, — усміхнулася дівчина.
— Згодна. А що господар? Часто тут буває? — хотілося дізнатися більше про цю роботу і людей, з якими доведеться працювати.
— Старшого Вільямса я бачила лише кілька разів. Усіма справами займається його син, приїжджає раз на декілька місяців, в основному несподівано, і повністю все перевіряє.
— Багатенький мажор турбується про грошики татуся, — хмикнула, уявляючи якогось зарозумілого сина мільйонера.
— О ні, у них сімейний бізнес. І взагалі, містер Вільямс створює враження серйозного чоловіка. Я толком нічого не знаю, якщо цікаво можеш запитати у Кевіна, він ближче до керівництва.
— Мені своїх турбот вистачає, — пробурчала.
— Проблеми в особистому житті? — поцікавилася дівчина.
— З чого ти взяла? — не вистачало ще обговорювати моє особисте життя на роботі. Та і яке у мене особисте життя? Так, не можу викинути одного сухаря з голови.
— Ти здалася мені схвильованою. Я, коли сварюся з хлопцем, страшенно нервую.
Тільки б вона не почала свою довгу розповідь про велике кохання.
— Це була любов з першого погляду, — мрійливо почала Марта.
Тільки не це! Будь ласка, нехай увійде покупець, не можу цю маячню слухати й дивитися на дурну усмішку Марти. На щастя, приїхав Кевін і розмови припинилися.
Де ж я чула це прізвище? Не могло воно мені здатися таким знайомим, тільки через прикраси Аліски. Мені здавалося, ще трохи, і я згадаю. Хоча навіщо перейматися? Якщо моя пам'ять мовчить, значить інформація даремна. Тим більше, прізвище дуже поширене, тільки у мене в класі було два Вільямса. Досить вигадувати й грати в детектива, у мене це ніколи не виходило.
Тільки-но зачинився магазин, зателефонувала Аліса.
— Катю, ну як? — почула стурбований голос подруги. Іноді мені здавалося, що вона за мене хвилюється більше, ніж за власні успіхи на роботі.
—Та нічого. Незвично, але працювати можна.
— Я хвилювалася цілий день, — зітхнула подруга, підтверджуючи мої думки.
— Аліс, не варто хвилюватися через такі дрібниці, я знайду своє місце. Чи ти в мені сумніваєшся?
— Ні, Катюшо, просто хочу, щоб у тебе все налагодилося. Може до нас?
— Сьогодні я додому, завалюся спати, ноги відвалюються і вуха теж. Моя співробітниця виявилася дуже балакучою, — згадала про джижчання Марти й здригнулася.
— О, тримайся, — розсміялася Аліса.
— Зідзвонимося, — відключилася й побігла до метро.
Вдома, лежачи в ліжку, думала, як відгородитися від своїх проблем і повернути колишній спокій. Відволік мене, від такого серйозного заняття, звук отриманого повідомлення.
Ітан: Кетрін, привіт! Як справи?
А ось і моя проблема, я завжди ведусь на це рідкісне листування, в надії на щось більше, ніж скупе «привіт». Якщо хочу позбутися нерозділеного почуття потрібно його припиняти. Я себе не на смітнику знайшла, годі чекати поки він побачить в мені жінку. Нічого не відповівши, відклала телефон в бік і, задоволена собою, завалилась спати.
Якщо в житті щось пішло не так — зміни напрямок свого шляху. Я змінила. Подивимося до чого призведе мій крутий поворот. За моїми спостереженнями, щастя не дістається просто так. Кожен проходить своє випробування, і я не виняток. Нехай це нерозділене кохання буде випробуванням, пройшовши яке, я зустріну гідного чоловіка. Повідомлень я більше не отримувала, але це на краще. Впевненість, що незабаром я позбудуся думок про нього, росла з кожним днем.
#770 в Любовні романи
#360 в Сучасний любовний роман
#184 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 18.03.2021