Розділ ІІ

Історія моєї родини завжди була важким і сумним тягарем, який я намагалася нести мовчки. Всі ці роки, коли я росла, не було жодного разу, щоб я не питала себе: хто насправді були мої батьки? Чому я опинилася саме тут, серед магії, серед таємниць, коли все моє життя здавалося таким звичним і передбачуваним? Моя мати та батько померли, коли я була зовсім маленькою.

Коли мені було ледь п’ять років, мені розповіли, що вони загинули в автокатастрофі. Я вірила цьому. Як можна було сумніватися в словах дядька, який мене виховував? Його голос завжди був спокійний, а очі — повні доброти. Він старався приховати біль втрати, і я довго вірила, що так воно й є: вони загинули, і більше нічого не залишилося.

З роками я не надавала цим питанням великого значення. Прийняла, що батьки померли і життя продовжується. Але з кожним роком у моєму серці та в душі наростав сумнів. Що насправді сталося з ними? Чому я так сильно відчувала, що існує щось більше? І чому я опинилася тою, хто володіє сильною магією, незвичною для всіх інших дітей?

Мої дитячі спогади були туманними, м’якими і неясними. Я пам’ятала обличчя батька, як він дивився на мене з любов’ю, його руки, що тримали мене, коли я ще ледве ходила. Але після його смерті всі ці спогади почали тьмяніти. З кожним роком ставало все важче пригадати щось конкретне.

Мати… вона залишила ще більш розмитий образ. Її усмішка була ніжною, але слабкою в моїй пам’яті. Її голос залишався тихим відлунням у серці, лише час від часу повертаючись у сни, ніби підказуючи мені, що вона завжди поруч, хоча й не фізично.

Коли я потрапила до Евори, я вирішила шукати відповіді. Ті стародавні книги і легенди, які я знаходила в бібліотеці, здавалися ключами до розгадки хоча б частини загадки. Я відчувала, що там більше, ніж просто магія — там була історія моєї родини, переплетена з чарами і таємницями, які давно неслися крізь століття. Моя магія, її сила, не з’явилася просто так. Вона була частиною великої історії, яка чекала, щоб її розкрили.

В Академії я почала помічати речі, які не збігалися з тим, що мені розповіли. Мої здібності були незвичайними, і інші маги часто дивилися на мене так, ніби знали більше, ніж дозволяли говорити. Їхні погляди, їхні реакції, навіть дрібні слова, які пролітали повз моє вухо, давали зрозуміти, що моя родина приховує багато таємниць. А ще я була єдина дівчина зі стихією вогню, що тільки підсилювало відчуття унікальності та водночас — ізоляції.

І, як би я не намагалася уникати думок про це, все більше і більше я усвідомлювала: моя справжня історія — не те, що мені казали в дитинстві. Вона набагато складніша, сповнена магії і секретів, які могли змінити моє життя назавжди.

Коли я потрапила до бібліотеки і почала гортати стародавні книги, відчула хвилю знання, яка пронизала мене до кісток. Там, серед пильних сторінок і старовинних рукописів, я зрозуміла, що моя роль у цьому світі — лише частина великої гри. Сім’я, з якої я походила, була не просто звичайною.

І хоча мої батьки вже давно не були серед живих, частина їхньої магії залишалася у мені. Це була магія, сильніша за будь-яку просту чарівну вправу, яка передавалася крізь покоління. Її не можна було забути або втратити — вона жила у крові, у думках, у моїй душі.

Мої пошуки продовжувалися. Я звернулася до Марти, викладачки, яка добре знала мою маму. Її очі, спокійні і проникливі, часто ловили мене, коли я намагалася сховати свої страхи. Я сподівалася, що вона скаже мені хоча б частину правди. Але вона залишалася обережною, розкриваючи лише натяки, які змушували мене шукати далі. І найважливіше, що я зрозуміла: моя історія була тільки початком великої таємниці, яка могла змінити все.

І ось тепер я знала одне: мій батько, справжній батько, можливо, досі живий. Це відчуття глибоко врізалося в серце, і я не могла його ігнорувати. Я розуміла, що потрібно знайти його, навіть якщо це здається неможливим, навіть якщо шлях буде важким і сповненим небезпек. Я відчула, як у мені прокидається рішучість, як магія починає пульсувати сильніше, відкриваючи двері, яких раніше не помічала.

І хоча таємниці моєї родини були глибокими, а минуле — туманним, я відчувала: настав час не просто чекати, а діяти. Тепер я мала знати правду. Я мала знайти відповіді на питання, які турбували мене все життя. І навіть якщо це буде небезпечно, навіть якщо відкриття переверне моє розуміння світу, я готова була йти вперед. Моя магія, моя рішучість, моя жага до істини стали моїми союзниками. І я знала, що цей шлях тільки починається.

Кожен день в Академії, кожне вивчене закляття, кожен погляд Марти або Макса ставали частиною цієї подорожі. Я відчувала, що навіть звичайні дні приховують під собою ключі до розгадки. Старі рукописи, зашифровані тексти, легенди про могутніх магів — усе це ніби чекало на мене, щоб я зрозуміла свою спадщину.

Я більше не могла залишатися пасивною. Мій пошук справжньої правди став моїм новим покликанням. І хоча попереду були темні дороги, приховані загрози і випробування, я відчувала силу, яку передали мені батьки. Це було не лише кров’ю чи магією, це було моє право знати, хто я є насправді.

Тепер я мала йти вперед. Не відступати. І навіть якщо шлях буде самотнім і небезпечним, я знала, що одного дня знайду свого батька і дізнаюся всі таємниці, які досі залишалися невідомими. Цей пошук стане частиною мене, моєї магії, моєї долі. І я була готова.