Глава 20

Усі важко працювали, навчалися, змагалися в магії і досліджували незвідані куточки Карпат, але інколи потрібно було просто відволіктись. Вечірки — це той момент, коли можна було зняти напругу і зануритися у веселу атмосферу з друзями. Тут не було правил, крім одного: насолоджуватися моментом, відчувати себе живими та частиною чогось більшого. Це були хвилини, коли можна було забути про заліки, випробування і навіть магічні вправи, що виснажували тіло і розум.

Ми збирались у гуртожитку вогняного факультету, і справа не в тому, що лише тут є інтернет. Просто в нас було дуже затишно. Всі мої одногрупники, а також кілька інших друзів, зібрались разом, і повітря наповнилось легким передчуттям веселощів. Всі обмінювалися усмішками, підморгуваннями і тихими жартами, які робили компанію одразу ж теплою і живою.

Наша вітальня насправді нагадувала стародавній будинок, у якому час ніби зупинився. Високі стелі, дерев’яні балки, затишні крісла біля каміна — все це створювало дивовижну атмосферу. Я завжди любила такі місця, де можна було просто розслабитись і не думати про складні уроки та магічні задачі. А тут це було легко зробити. Світло каміна грало на стінах, відбиваючись від старих портретів та різьблених полиць, і здавалось, що час тут плив зовсім інакше. І навіть тіні, що ковзали по дерев’яних балках, здавалися живими — ніби хотіли долучитися до веселощів.

Та й Майкл притягнув нам звідкись крутих смаколиків, а також газованої води, що додавало вечірці ще більше домашнього тепла. Я відчула себе наче у своєму маленькому світі, де магія не була складною наукою, а легким, майже дитячим дивом.

— Що будемо робити? — запитала я, кидаючи погляд на компанію.

Всі виглядали досить розслабленими, і атмосфера вже почала ставати легкою. Сміх розливався кімнатою, хтось намагався впоратись із тарілкою чіпсів, хтось — з келихом дивного напою, а хтось тихо пробував нові магічні трюки, які виглядали як маленькі фокуси: іскри, що злітали з пальців, мініатюрні вогняні кулі, що танцювали у повітрі, і навіть маленькі світлові спіралі, що кружляли навколо стелі, наче живі.

— Давай просто насолоджуватись моментом, — сказала Аріела, підходячи до мене.

В її руках була чашка гарячого шоколаду, і я помітила, як вона намагається не посміхатись занадто багато. Але в її погляді було щось тепле, яке справді зігрівало. Вона була тихою та милою, проте ідеально вписалась в компанію запальних вогняних. Все ж, якщо ми хочемо, то можемо знайти спільну мову з кожним. Аріела була своєрідним балансом між енергією вогняних студентів і моєю власною стриманістю — її спокій трохи заспокоював і мене.

— Я тут щось приготував! — вигукнув Еді, піднявши вгору великий червоний пакунок, який на вигляд був набитий якимось екзотичним напоєм. — Це мій фірмовий рецепт. Повірте, хлопці, це може бути небезпечно!

Всі розсміялись, і я, не замислюючись, приєдналась до веселощів. Еді був справжнім улюбленцем компанії, і навіть його безперервні жарти не заважали йому бути чудовим другом. Він подавав усім невидимі сигнали магії, і навіть тепер він майже не мав конкурентів у вмінні розважати. Кожен його рух, кожне слово створювало атмосферу, в якій можна було відчути магію радості і дружби.

З одного боку кімнати було велике вікно, з якого відкривався вигляд на ліс. Це додавало вечірці певної магії — погляд на Карпати в нічній тиші, коли темрява була розсіяна лише місяцем і зірками. Місячне світло переливалося на гладку поверхню скла, наче запрошуючи нас до магічного танцю світла і тіні. Вогонь у кімнаті й світло з вікна створювали дивовижний контраст: всередині було тепло й жваво, зовні — таємничо і тихо, як окремий світ.

Ми сиділи біля каміна, сміялися, ділились жартами, спогадами і всім тим, що не можна було побачити на заняттях або в строгих лабораторіях. Це було наче вільне дихання, момент, коли можна було забути про оцінки, правила і навіть про власну обережність у використанні магії. Такі хвилини давали відчуття справжньої свободи, а для мене вони ставали необхідними ковтками повітря серед щільного магічного світу.

Врешті прийшла навіть Вікторія, намагаючись виглядати спокійно, хоча я бачила легке роздратування через те, що її ніхто не помічає. Але як тільки вона з’явилась, кілька хлопців одразу зацікавились нею. Це й не дивно, адже Вікторія завжди мала певну ауру таємничості, що притягувала погляди.

— Невже ти вирішила приєднатись до нас, — я махнула їй рукою, і вона, посміхнувшись, присіла біля нас.

— Здається, ваші жарти — це найбільший урок для мене, — вона кинула кілька коротких поглядів на групу, а потім знову перервала тишу. — Я впевнена, що би краще прижилась тут, ніж в гуртожитку повітряних.

Це викликало у мені посмішку. Я не вперше чую такі фрази. Всім нам інколи здається, що ми не підходимо якогось місця. Та доля знає краще, і якщо нас обрала саме ця магія, ми маємо залишатись тут. Тоді піднявся Стефан, з його звичайною впевненістю та яскравою посмішкою. Він підкинув до каміна кілька дров і сказав:

— Хто з нас перший почне танцювати? У нас тут і так майже все готово для свята.

Танці почались швидко. Спочатку повільні рухи під магічну музику, яка наче зливалася з магією нашої кімнати, а потім — вогняні спалахи, що давали початок більш енергійним ритмам. Хоч я не була професійною танцівницею, сама енергетика моменту була захопливою. Чарівники нашого факультету вогню справжні майстри — і у танці теж. Вогняні спалахи, що виходили з рук деяких учасників, грали на стінах та стелі, створюючи ілюзію феєричного світла, яке рухалося разом із нами.

Ми сміялись, жартували, інколи обмінювались магічними витівками. Стефан демонстрував трюки, які змушували нас одночасно сміятись і захоплюватись його уміннями. Погляди перехрещувались, але жоден із нас не говорив про магію, якою володіли. Цей вечір був про дружбу, про моменти радості, які не можна оцінити чи навчити у класі.

Я усвідомила, що саме в таких моментах, коли магія і реальність переплітаються у танці та світлі вогню, я нарешті почала знаходити своє місце у цьому світі. І навіть попри всі загадки моєї родини, попри те, що я була першою дівчиною на факультеті вогню, я відчувала, що тут, серед цих людей, я справді можу бути собою.